понеділок, 29 жовтня 2012 р.

Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за українську державність.




Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за українську державність.

Таку назву має книга нашого земляка, сусіда з Прилуки Віктора Моренця, що нещодавно побачила світ. На мою думку ця праця-розвідка відноситься до тих книг, які ламають стереотипи та руйнують мури історичної брехні. Так як дана робота по суті є краєзнавчою, вона саме на місцевому ґрунті дозволяє переконатися в речах, які зараз сприймаються як щось надзвичайне, неможливе чи, навіть, фантастичне. Говорячи це маю на увазі повну відсутність донедавна інформації про наших земляків, що боролися за свою землю з усією московською Азією, й навіть китайською, в 1918-1923 роках. А праця пана Віктора це перший промінь в темному царстві саме на наших теренах, адже інші українські землі вже мають розвідки й про діяльність на їх теренах регулярних військ та й про повстанців.

       Передмову до книги подав Роман Коваль, найбільший популяризатор даної тематики в історичній науці сьогодні, автор безлічі праць про офіцерів армії УНР та про численних повстанських отаманів, голова історичного клубу «Холодний яр», під егідою якого й було випущено цю книгу. Як вже давній й досвідчений дослідник Роман Коваль дає нам коротку характеристику книги Віктора Моренця в цифрах, яка більше ніж вражає:76 списків старшин, 45 прохань (заяв), 24 посвідчення, 20 життєписів, 20 реєстраційних карток, 14 характеристик, 162 світлини та безліч інших документів, що вперше опубліковано. Загалом Віктором Моренцем описано 154 біографічних розповідей про вихідців з Прилуччини.
       А сама книга починається з біографічної розповіді про Миколу Міхновського, уродженця села Турівки, що на Прилуччині (зараз Згурівський район Київщини). Безперечно М. Міхновський постать першої величини як Прилуччини, так й всієї України. Видатний політичний та громадський діяч, натхненник самостійної української держави, один з ініціаторів зібрання Військового з’їзду та створення перших українських військових частин. Життєпис цього видатного Українця може сказати про багато аспектів та процесів в становленні нації, а особливо висвітлити з темряви небуття відповіді на такі гострі та болючі питання, як наприклад чому не відбулася Українська народна республіка, коли в той час ствердилися нації більш слабші й мало чисельніші? Та інші гострі питання в тому числі й актуальні сьогодні.(Для більш широкого розгляду Міхновського як історичної постаті рекомендую книгу Федора Турченка «Життя та слово Миколи Міхновського»).
     Хоча книга Віктора Моренця в більшій мірі побудована як довідник дійових осіб, вояків армії УНР, уродженців Прилуччини та їхніх земляків з сусідніх теренів Полтавщини та Чернігівщини, але одним з основних напрямків дослідження є ствердження тези про те, що такий велет думки та Духу, яким був Микола Міхновський, не був винятком з правила, не з’явився нізвідки. Його викохала ця земля, Мала Батьківщина, що практично в кожному селі чи містечку дала видатних військових діячів, полковників, сотників та безліч інших офіцерів та вояків армії УНР, що боролися за свою землю та незалежну державу. Стверджуючи це мовою документів автор на кожній сторінці руйнує стереотип про те, що наші земляки були інертні й бездіяльні.
     Є в цій книзі розповіді й про вихідців з Варвинщини. Це безперечно Оверко Гончаренко, сотник армії УНР, командир бою під Крутами з українського боку, уродженець Дащенок. Коли Гончаренко біль менш відома постать, в зв’язку з крутянськими подіями, то решта постатей виринули до нас із небуття. Серед них першим я б назвав безперечно полковника армії УНР Костя ОвдійовичаСмовського. Й хоча Роман Коваль говорить про Смовського як уродженця Кубані, а його сім’я переїхала до Гніденець, коли йому було 7 років, Моренець в архівах віднайшов Прохання Костя Овдійовича, де зазначено, що він з містечка Варви. Тому наразі питання місця народження Смовського залишається відкритим. Наступний в нашому переліку Родіон Матухно, уродженець Леляків, високопосадовець штабу армії УНР. Його земляк також леляківчанин Головко Петро Діонісович хорунжий армії УНР, розстріляний в 1921 році. Також в книзі є згадка про сотника армії УНР Пляшка Іларіона Кириловича та сотника ТржецякаРомуальдаКонстянтиновича обоє варвинчани. А взагалі книга для людей, що цікавляться минувшиною та краєзнавством, стане справжнім відкриттям й приємною несподіванкою.

Павленко Дмитро

Немає коментарів:

Дописати коментар