середа, 6 листопада 2013 р.

Не суд а судилище.


         Напевно знають всі мешканці України про нашу судову систему і її суддів. Як вона захищає права простих громадян, особливо в судах першої інстанції. В цьому я переконався в котрий раз за результатами розгляду справи, за позовом КП «Господар» Варвинської селищної ради, до мене, про визнання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів укладеним з 12 червня 2013 року.

       Справа розглядалася 22 жовтня цього року. Головуючим по справі був суддя Семенченко О.М. Він же є і головою Варвинського районного суду. Судове засідання відкрилося, як і прийнято цивільним судочинством: суддя оголосив склад суду; роз’яснив права і обов’язки сторін; розглянув заяви і клопотання осіб, які брали участь у справі; доповів про зміст заявлених вимог та заслухав пояснення сторін. В своїх поясненнях я заявляв суду, що не погоджуюся з умовами договору щодо вартості послуги на 1 людину в місяць; говорив про те, що умови договору покладають на мене обов’язок, які я, як фізична особа споживач практично виконати не можу і на мою думку  це є обов’язки виконавця послуги. Заявляв, що конкретні пункти договору не відповідають Типовому договору, а тому утискуються мої права як споживача. Були досліджені і письмові докази по справі де так само я заявляв про ті недоліки і порушені права. Ось і завершились судові дебати де я повторив ті ж зауваження і те, що не погоджуюся з проектом договору і просив суд відхилити позовні вимого позивача. Ось і суддя пішов у нарадчу кімнату вершити правосуддя. А в цей час мені думалося, що відбудеться справедливість і законність, будуть захищені судом права споживача. Але сталося не так, як гадалося. І як грім серед ясного неба почув рішення суду з вуст судді Семенченка. А воно полягало в тім, що рішенням задоволено позовні вимоги позивача.
         Ось тобі і маєш справедливий суд. І як кажуть у народі «суд як дишло, куди повернув туди і вийшло». Не знаю я, як повертав те дишло у нарадчій кімнаті суддя Семенченко і як він там вершив правосуддя, але є факт, рішення суду. В якому він ще і зазначив, що я не заперечував формі і змісту договору підготовленого КП «Господар». Зазначив, що договір відповідає Типовому договору затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070. Таким чином, судом  покладені на мене  у договорі зобов’язання споживача:
-          обладнати контейнерні майданчики, утримувати їх у належному санітарному стані, забезпечувати освітлення в темний час доби;
-          забезпечити належне збирання та зберігання відходів, установлення необхідної кількості контейнерів для завантаження твердих відходів з урахуванням унеможливлення їх переповнення; утримувати контейнери  відповідно до вимог санітарних норм і правил;
-          забезпечити роздільне збирання побутових відходів.
      Абсурд чи не правда? Чи може фізична особа споживач брати на себе такі зобов’язання?
Не знаю, чи читав ту ж саму постанову суддя чи ні але як бачимо висновки суду є надумані, не підтверджені чинним законодавством України без логіки прийняття рішення.
      Оце вам і суд і судилище. Оце вам і суддя Семенченко і його професійний рівень. І не така вже за складністю розгляду була та цивільна справа. Ось так від імені держави України виносяться абсурдні рішення. Скажете помилково? Помиляєтеся. Співчувати йому не потрібно. На мою думку є помста до мене за те, що я в 2011 році зі скаргою на нього звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в зв’язку з систематичним істотним порушенням норм процесуального права при здійсненні правосуддя, які пов’язані з відмовою у доступі особи  до правосуддя з підстав не передбачених Законом, порушення присяги судді.
Але як би там не було рішення суду є. Звісно я його оскаржив. І маю на дію, що судді апеляційного суду і на цей раз стануть на захист прав людини і винесуть справедливе рішення, як і за попередніми апеляційними скаргами на рішення судді Семенченка. І моя думка, що таким суддям як Семенченко О.М. не місце бути в судовій системі. Адже він своїми протиправними, абсурдними рішеннями підриває авторитет судової влади та України, як правової держави.
     До речі, в цей же день, суддя Семенченко розглянув аналогічний позов КП «Господар» до іншого споживача, і на диво виніс рішення, яким не задовольнив позовні вимоги про визнання договору укладеним. Оце так дива. І закон один і позови одні й ті ж, а рішення різні. То ж робіть висновки.             

04 листопада 2013 року          смт. Варва, Остапець В.П.                                                

7 коментарів:

  1. Хто не знає того Семенченка, хитрий лис!!! Він таке творив!!! забули як наркоманів позвільняв. Всі за голову взялись.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Не знаю що-до суду, а про Остапця сказати можу: срать всi гаразд, ось тiльки прибирати нiхто не хоче. А якщо так, то дiстань грошi i заплати за це людям!! Борець за справедливiсть хренов


      Видалити
  2. Я не знаю про наркоманів. Але питання щодо пянки за кермом можна вирішити :). Половина суми від штрафу і все йди на громадські роботи. Мені здається це зручно. не паплюжте гарного чоловіка!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. а ти не пий. п янь одна кругом.. у головах і так нема, так ще горілкою ту нещасну звивину поливаєте..

      Видалити
    2. питання не в тому. Я розумнішим може й не буду. але навіщо такі судді

      Видалити
  3. Ти вирішив а як тому за люцерку вирішить. Скільки давати? Половину від штрафу? Ганьба. Де це таке було.

    ВідповістиВидалити
  4. Интересно...а есть ли у истории продолжение и какова ее концовка? Хотелось чтобы автор поделился!

    ВідповістиВидалити