Георгій Вороний - геній математики

 Георгій Вороний - геній математики, з Україною в серці. Георгій Феодосійович Вороний - народився 16(28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії. Середню освіту здобув у Бердянській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях. У 1885 році Вороний вступив до Петербурзького університету на фізико-математичний факультет. Університет Георгій Вороний закінчив 1889 року і був залишений там же для підготовки до професорського звання. 1894 року Г. Вороний захистив магістерську дисертацію і був призначений професором Варшавського університету. Докторську дисертацію він захистив у 1897 році.

З 1898-го - декан механічного факультету Варшавського політехнічного інституту. 1907 року обраний членом-кореспондентом Петербурзької академії наук.

     За своє коротке життя Георгій Вороний написав всього дванадцять праць, але всі вони вирізняються своєю глибиною І довершеністю. Побудовані математичні об'єкти—діаграми Г.Вороного з часом стали широко використовуватись у багатьох актуальних напрямах науки — в комп'ютерній графіці, геометричному моделюванні, конструкторських роботах, розпізнанні образів, створенні штучного інтелекту тощо.

Журавська стоянка.

Як Удай губиться у Сокільному лісі, так і сліди виникнення населеного пункту ведуть ген-ген у давнину, Перше поселення на території села, датоване 12-10 тисяч років тому, виявлено на Заріччі, в урочищі "Низ”  геологом Андрієм Михайловичем Вороним, племінником ученого-математика  Г.Ф. Вороного і підтверджено експедицією АН УРСР, яка працювала в даній місцевості протягом 1927-1930 років.

     У 1927 році А.М. Вороний виявив на околиці села в шарі суглинку уламки кременю з виразними слідами обробки рукою людини, а також розколоті кістки тварин. Було встановлено, що великі кремінні заготовкиі дрібні вироби знаходилися разом, у одному й тому ж місці. Це свідчило, що обробка краменів проводилася на місці знахідки. Геолог зрозумів, що ці речі належали давнім людям, які залишили їх на  місці свого проживання. Київський археолог професор М.Я. Рудинський підтвердив припущення А.М. Вороного. Для дослідження стоянки АН УРСР створила спеціальну Журавську палеолітичну експедицію на чолі з професором Рудинським М.Я., у роботі якої брали участь відомі на той час вчені: академік В.В. Резніченко, професор В.І.Крокер, академік І.Г. Підоплічко та інші. "Знімати” верхній шар грунту вченим допомагали місцеві жителі  на площі 330 квадратних метрів.

   Прим.  Найдавнішим періодом в історії людства був стародавній кам'яний вік - палеоліт (від грецьких слів «палайос»-стародавній і «літос» - камінь), який тривав від 3 млн років до 11 тис. років тому.

      Археологи встановили, що залишки давнього поселення залягали на глибині 3,8 м від поверхні грунту при виїзді до Ладану, на відстані 120 м ліворуч дороги,що веде до мосту через р. Удай. Також виявлено залишки округлих жител,що мали наметоподібну конструкцію (як у народів Півночі), каркас якої становили дерев”яні жердини, зведені до купи верхніми кінцями. Житло було вкрите шкірами тварин. Поруч на глибині 3,8 м збереглися кремінні виробиз дерев”яними та кістяними рукоятками, накінечники списів та гарпунів, уламки посуду.Знайдено також кістки бика, зайців, байбаків, бивні мамонта. Вчені встановили, що все цезалишено стародав-німи мисливцями, що прибули сюди з південних районів. 

     Деякі вчені-археологи вважають Журавську стоянку дещо пізнішою, ніж Мезинська, класифікуючи її як знахідку раннього мезоліту, але відомий археолог І.Г.Шовкопляс схильний вважати її все пізньопалеолітичною. Він аргументовано довів, що Журавська стоянка схожа на  пізньопалеолітичні стоянки Східної Європи. Вчений вважав, що дані люди в пошуках засобів існування проникли далеко на північ від своїх корінних земель-степів Приазов”я і Причорномор”я, де збереглися пам”ятки, аналогічні журавським.

Отже, за висновком І.Г.Шовкопляса, Журавська стоянка свідчить про раннє заселення людьми давнього Приудайя. ...

------------------------------------

РАК побежден!!!

     Талант  у рода Вороних - это наследственное.  Александр Георгиевич Вороной (старший сын  математика Г.Ф. Вороного), взялся за проблему из проблем – раковую. В то время судьба забросила его в Яготин. Здесь, вдали от столицы, главный врач Вороной писал работу «Теория вероятности и рак», где сформулировал биофизический механизм возникновения злокачественных опухолей. В медицинских кругах вскоре заинтересовались его работой, напечатанной в юбилейном (1935 г.) сборнике, но сложность метода лечения – сочетание с математикой вызывало настороженность.

 Выступление Вороного на І съезде онкологов УССР в конце мая 1938 г.  «О новом принципе в теории злокачественных новообразований» привлек еще большее внимание к врачу из окраины. «Рак – это уменьшения электрических сил, с которыми связаны жизненные процессы в клетках человеческого организма, – говорил А. Г. Вороной.– Раковая клетка образуется из нормальной. Все в ней – такое же как и в нормальной, только жизненные процессы проходят не с такой интенсивностью. Для ликвидации роста злокачественных новообразований нужно повысить величину диэлектрической постоянной...».

    Александр Вороной применял некоторые химические соединения для введения их больным. Препараты имели кодовое название. Клинические наблюдения над больными поражали - из 460 лишь у пяти не улучшилось состояния. Конечно, полного исцеления еще не было. И все же обязательное совпадение клинических наблюдений с теоретическими выводами давали право на это надеяться. И не только Вороному. Для завершения исследований нужно было еще как минимум 10-15 лет.

    А за окнами шел 38-й год…  клевета и арест. Два года содержания в тюрьме Киева, пять лет Томасинлаг НКВД СССР.  На шестом году его не стало. Не стало и трудов врача Александра Вороного.

                    Фото 1934 г. Из-за стекол в роговой оправе, на нас устремлен взгляд человека глубокой духовной сути, Врача за Божьим промыслом.

--------------------------------

Первый после БОГА на земле…

  Хорошо известна библейская легенда о врачевателях III века   Косме и Дамиане.  В Италии в музее св. Марка есть фрески XV в. на которых изображены Косма и Дамиан, в момент приживления дьякону Юстиниану ноги недавно умершего эфиопа

   Идея пересадки органов от одного организма другому витала в воздухе давно. Не остались в стороне и писатели. Их герои — профессора Преображенский, Сальватор, Доуэль, доктор Моро успешно пришивали головы, жабры, сердце или эндокринные железы. Но все это было из области фантастики.  Первый в мире трансплантолог -  Доктор Юрий Вороной.

   Первая в мире операция по пересадке почки человеку была совершена не в США и во Франции (там подобные операции впервые были проведены лишь в 1951 и 1954 годах), и даже не в Киеве или Харькове, как считают многие, а… в Херсоне. 3 апреля 1933 года ее провел заведующий хирургическим отделением Первой советской городской больницы (ныне областная) Юрий Вороной.

    Юрий Вороной появился на свет 9 августа 1895 г. в родовом селе Журавка Полтавской губернии (ныне Черниговская область) в семье небогатого дворянина Георгия (Юрия) Феодосиевича  Вороного. Отец - выдающийся русский математик, член-корреспондент Императорской академии наук, преподавал математику в Варшавском университете. Мальчику едва исполнилось 13 лет, когда он стал сиротой - отец умер в сорокалетнем возрасте от тяжелого заболевания почек. Эта смерть стала для Юры огромным горем, и он поклялся, что непременно будет врачом и победит тяжелый недуг.

   1913 год Юрий Вороной окончил гимназию в Прилуках и поступил на медицинский факультет Киевского университета св. Владимира. Первая мировая прерывает учебу студента: осенью 1915-го война докатывается до Украины, Киевский университет эвакуируется в Саратов. Это было время, когда среди украинской интеллигенции, учащейся молодежи происходит мощный подъем национально-патриотического движения. Студент-медик Юрий Вороной не остается в стороне от этих процессов. Он уходит добровольцем в передвижной перевязочный отряд войск Центральной Рады. 16 января 1918 года под Крутами (перегон Бахмач-Нежин), где отряд военных курсантов, студентов и гимназистов пытается  преградить путь на Киев «московскому отряду особого назначения» Юрий получил ранения.  Его выходила молодая медсестра Вера Иосифовна Нечаевская, в будущем жена профессора медицины Вороного.

  В1965 г. академик Б.В.Петровский успешно выполнил пересадку почки от живого донора больному, а хирурги Н.А.Лопаткин и Ю.М.Лопухов в 1966 г. сделали то, что когда-то рискнул совершить доктор Вороной, - пересадили почку от трупа. И пациент остался жив. А начиналось все в небольшой херсонской больнице в операционной хирурга Вороного.

                                                                                              Материал подготовил Евгений Домме