100 років ганебної традиції. Приклад Антонівки

           Після лютневої революції 1917 року в Петербурзі, коли стало зрозуміло, що часи московської імперії спливають, ідеологи створення Української народної республіки розпочали процес створення Українського війська. Одним з натхненників цього процесу був Микола Міхновський. Зокрема він виступав за створення з розкладеної та зневіреної частини імперської армії, що була за походженням українцями, боєздатної української армії.
Його опоненти, так звані партачі життя – Винниченко та Грушевський, кричали що нам не потрібна армія, і так як Міхновський був серйозною завадою для партачів життя, вони знайшли спосіб як його позбутися. Вони відправили його на фронт першої світової війни, щоб не плутався попід ногами. Сьогодні в 2014 році відбувається те ж саме.

Використовується така ж ганебна традиція. Не так давно учасника громадського руху «Автомайдан» Олексія Гриценка мобілізували до армії через його активну громадську позицію на теренах Києва.      

          Але ця практика властива не лише для столиці. Як повідомлялося на сторінках нашого ресурсу 15 травня під час робочоїзустрічі голови облради, йому ж, голові облради Звєрєву, було поставлено запитання, як це так, що сільський голова Антонівки був мобілізований? Микола Вікторович пообіцяв, що розбереться з цим питанням. І як повідомлялося в одномуз наших попередніх дописів, мабуть, що розібрався, точніше зробив вигляд що якось втрутився в процес. На сайті агенції «Укрінформ» за повідомленням регіонального медіа-центру Міноборони в м. Чернігів, було сказано, що Віталій Якименко відмовляється повертатися до займаної посади та виконання роботи, а натомість лишається в армії за снайпера. Ця інформація звучала дивно, адже в залі Варвинського БК мати Віталія говорила про те, що молодого чоловіка, очільника села, забрали до армії із незрозумілих причин.

         Нещодавно нам довелося поспілкуватися з батьками Віталія Якименка. Стосовно численних газетних та інших публікацій вони говорять, що то все вигадки військового керівництва, яке хоче приховати свою упередженість, або недбалість. Адже Віталій мав бронювання, і хоча він проходив строкову службу у ЗСУ та є військовозобов’язаним, в зв’язку зі займаною посадою сільського голови не підпадав під мобілізацію. До слова варто зауважити, що сам мобілізований не коментує дій військового керівництва навіть для батьків, він просто говорить, що всі публікації є вигадками, і він нічого подібного, пафосного журналістам не заявляв. Хтось може зауважити, що нічого скиглити, забрали до армії то й служи. Але таке говорити можуть лише безвідповідальні трєпачі. Адже пан Якименко займав посаду сільського голови, і на ньому лежить відповідальність за ціле село, а те що чи буде він в армії чи не буде ситуація в збройних силах не зміниться, а от село без голови зараз потерпає.

      Наразі ситуація з цією історією набула досить чітких і непростих обрисів. Військомат заявляє, що незважаючи на те, що вони знали, що Віталій Якименко сільський голова, але вони його мобілізували бо не було відповідних документів на його бронювання. Те ж саме заявляє і очільник РДА Бакуменко П.І. Але з огляду на документи, які нам надали батьки Віталія, це повна та відверта брехня. Вашій увазі надаємо Довідку від 15 січня 2014, яку щорічно подає Антонівська сільрада про військовозобов’язаних зі свого штату. В цьому документі чітко зазначено, що сільський голова має бронювання на випадок мобілізації, а заяви Варвинської РДА та військомату є недолугими, а їхні дії порушують законність. Про це говориться у відповідному листі військової прокуратури на ім’я Володимира Якименка батька Віталія. То ж що ми бачимо, місцеве керівництво району, що відповідальне за мобілізацію, прикидається дурнями та вигадує всілякі нісенітниці для пояснення своїх незаконних дій. Багато хто дивується, а чому ж призвали пана Якименка? У батьків Віталія є відповідь і на це. За їхніми словами проблеми у сина почалися у зв’язку з його ініціативою запросити до господарювання на землях села Антонівки ще одного сільгосп виробника. Тобто частину паїв, власниками яких є антонівчани, передати в оренду іншому підприємству, щоб поряд з «Цукровиком» з’явився конкурент, і таким чином створити конкурентне середовище для збільшення орендної ставки. Сільський голова переконав декілька сільчан і на зборах було запропоновано почати співпрацю з підприємством Сергія Гайдая, бувшого керівника «Дружби Нової». Але так як репутація пана Гайдая в районі є неоднозначною, противники такого процесу переконали сільчан не співпрацювати з Гайдаєм. Через кілька днів після цих зборів до Антонівки з’явилися представники сільгосп підприємства з Прилуччини із села Богданівка. Обіцяли 7 % за паї, кілька людей погодилися і навіть почали заключати договора з новим орендарем. Але цей процес почав блокуватися за допомогою адмінресурсу. Селян почали залякувати, почався тиск як на кожного окремого пайовика, так і на сільського голову. А тут саме і війна та мобілізація, і такий незручний сільський голова був відправлений до армії. В результаті започаткований ним процес був під адміністративним впливом зупинений та зруйнований. Кожен нехай зробить свій власний висновок з цієї історії. Нижче для більш чіткого розуміння подаємо копії документів, які були надані батьками пана Віталія, вони є більш ніж промовистими. В контекст цієї історії також вписується і інша, не менш дивна історія, з якої дивувалися мало не всі Варвинчани. Чому було мобілізовано начальника управління земельних ресурсів у Варвинському районі пана Ігнатенка. В контексті історії з Антонівки, відповідь майже очевидна.

       От так ганебна практика усунення незручних та «буйних» існує та діє вже майже сто років. А про пана Звєрєва вчергове ми зробимо відповідний висновок, який для його репутації нічого доброго не додасть.