четвер, 3 липня 2014 р.

Пілотний проект – змова проти громади. Частина ІІ. Район.

         В частині першій, серії статей про участь можновладців з впровадження експерименту з реформування місцевого самоврядування, йшла мова про обласних чиновників та їхню роль у впровадженні експерименту. В цій частині розглянемо участь районних можновладців у тому впровадженні.
         Говорячи про даний аспект пілотного проекту буду засновуватися на власному досвіді, якщо він якимось чином відрізняється від решти громади, впевнений не суттєво.
Вперше я почув про якийсь пілотний проект в середині квітня цього року. Це були чутки про невідомо що в контексті змін голів адміністрацій. Набули сенсу ці чутки-балачки на засіданні районної ради 29 квітня коли переобирали голову районної ради, і де Бакуменко П.І. заявив майже дослівно таке: головне зараз зберегти район. Особисто для мене це є відправною точкою публічного процесу навколо експерименту на теренах району. Зараз районні керівники говорять, що до останнього моменту не знали про те, що робиться в області і що планується робити. Мені в це не віриться, скажу чесно. Я більше схиляюся до тієї думки, що в цьому випадку спрацювало дуже просте правило за яким завжди жили чиновники – поки з області не надійде якийсь наказ, розпорядження, інформація тощо, нічого не починати робити, іншими словами в дії ми бачимо старий большевицький принцип: ініціатива наказуєма!  От уявіть собі 28 березня відбулася сесія обласної ради на яку зазвичай запрошують і голів райрад і голів РДА, звичайно жоден з районних керівників міг не поїхати до Чернігова на те засідання, але ж отримати інформацію про засідання сесії звичайно можна, бо чутки з початку квітня звідкись же ж бралися. Кажуть і Валентина Василівна після одного з вояжів до Чернігова наприкінці березня відразу поїхала до Гнідинець приєднувати село до Варви, вела розмови про гроші бюджети та все таке інше. Тобто інформація про діяльність обласних чиновників та відлуння від їх діяльності тут на місці у вигляді бурних ініціатив селищного голови, повинні були дати відповідний грунт для роздумів. Пройшов місяць з часу засідання сесії обласної ради і Петро Іванович зважився заговорити про експеримент. Але все таки зважився. Здоровий глузд виявився сильнішим за звичку.  Але в цій історії та участі районних чиновників в питанні впровадження експерименту є ще один цікавий момент. Так, вони не опинились осторонь, так вони заговорили про це на широкий загал, на відміну наприклад від Саверської-Лихошви, але коли це вони зробили? Через місяць після того як? В адміністрації є цілі відділи, спеціалісти, потужній штат, який мав працювати на випередження, не очікувати місяць другий, а потім вже виносити щось на загальний розгляд коли вже пізно. Практично щодня відбуваються якісь зміни в законодавстві, постійно вносяться якісь законопроекти до Верховної ради, приймає якісь постанови та розпорядження Кабмін, і громадяни не можуть вслідкувати за всім цим, а от чиновники в обов’язок яких це все входить і за що вони отримують зарплатню, повинні за цим всім слідкувати та проводити поінформування населення. Але ж маємо те що маємо. Так, районні можновладці нічого не вчиняли супроти громади, на відміну від інших, які під ширмою реформ та майбутнього добробуту, хочуть завалити, навіть, те що є, але бездіяльність це дія напрямлена в зворотному напрямку. І саме так завжди ми громадяни маємо це сприймати.
     І ще варто зосередити увагу варвинчан на одному цікавому моменті. Деякі мешканці району пов’язують активність районних чиновників лише з їхньою зацікавленістю в збереженнях посад та стільців за собою. Але якщо дивитися на цей процес через таку призму, то ми б зараз бачили як декілька десятків чиновників показували б якусь бурну діяльність зі збереження своїх крісел, стільців та місць, натомість, такої діяльності немає, бо ті кілька десятків не знають як і що робити і балачки з цього приводу є пустими. А ті районні можновладці, які зараз включилися в роботу з вироблення пропозицій від району стосовно реформи місцевого самоврядування усвідомлюють, що завтра району не буде і нічого доброго не лише для них, а для всіх оточуючих, з цього не вийде. А для всіх васпітаних на класавай барьбє, незалежно від товщини кишені, бо як показує досвід, вона сірої речовини не додає, а лише підсилює виховані ідеали, хто поставив мету будь  як побороти чиновників як клас, я маю сказати наступне: зборите своїх чиновників, то на їх місце в області поставлять таку ж кількість, але вже їхніх обласних, яких ви будете продовжувати годувати. Якщо це має когось заспокоїти і в такий спосіб облегшити чиєсь життя, то що ж таку масову істерію потрібно лише лікувати. А всі класові борці мають відповісти перш за все собі на просте запитання чи потрібні чиновники взагалі, можливо їх треба знищити як враждєбний клас? Але що буде потім? Суцільна тотальна Луганда по всій Україні? Чи може нам потрібні чиновники, але якісно інші ніж є зараз, і питання не в тому яке прізвище в того чи іншого чиновника, а питання в адекватності того чи іншого можновладця? А зухвалість, нахабність і тупість це саме ті якості, які зараз властиві корумпованим особам. Але саме такі чиновники вигідні окремим громадянам, що їх використовують та мають намір використовувати й надалі.


Депутат селищної ради                                                             Павленко Дмитро.


2 коментарі:

  1. Таки хоче грошей гнідинцівських...

    ВідповістиВидалити
  2. Ааааа лихоша грошики на рахуночки склада, лихоша-злодійка нах.

    ВідповістиВидалити