вівторок, 29 листопада 2016 р.

В продовження теми земських шкіл.

   Всі ми зараз можемо спостерігати за діяльністю спільноти Школи Лохвицького земства. Зібралася гарна компанія, розпочалася багатогранна дискусія, як результат  - віднайдено всі «живі» школи, проведені численні толоки, а головне вже отримано охоронні документи для ще 9 шкіл. І це все за період менше ніж рік. Це дуже приємні новини, і ми можемо спостерігати, що дана тематика розвивається все глибше.
Особисто я маю надію, що дана тема популяризації як самого масового проекту Шкіл Лохвицького земства, так і, взагалі, явища українського архітектурного модерну, в кінці кінців зануриться в дослідження суспільного аспекту цих явищ. Безперечно, самі будівлі шкіл дуже цінна спадщина, дуже цінна спадщина саме явище українського архітектурного модерну, але на мою думку ще ціннішим є розуміння самого суспільного процесу створення цієї цінної спадщини. Бо саме ці аспекти можуть нам надати розуміння, а як це все відбулося, хто і яку роль відіграв в цій всій історії, і як на мене саме це є найбільшою спадщиною, яка на відміну від самих шкіл, на даний момент майже втрачена.
     Для себе, і не тільки, я також цікавився цим питанням, ще в 2011 році, про що залишив і свої думки (http://varva-news.blogspot.com/2012/02/blog-post_18.html), і коли усвідомив, всю грандіозність даного  проекту, то наприклад зараз я цілком згоден з шанованою спільнотою про звернення до ЮНЕСКО. Але безперечно, ЮНЕСКО це добре, але нам свою роботу робити. І тому «коли пішла така гульня», нічого розслаблятися, і я маю намір трохи продовжити тему, так би мовити підігріти спільноту.
Однозначно, ліпшого за школи, проекту не було, але як виявилось, явище модерну пішло далі. На доказ цього прошу до Вашої уваги оцю світлину.


Озеряни.
Пильний читач побачить та зверне увагу на те, що на світлині будівля Озерянського єдиного споживчого товариства, як на мене, не спеціаліста, виконана в стилі українського архітектурного модерну. Чи збереглася дана будівля мені невідомо, але більше всього ні, бо в центральній частині Озерян такої немає, пошуками її в теперішній час я не займався, але те, що така будівля існувала можете пересвідчитися. Якого року світлина мені невідомо, безперечно поява українських написів на громадських будівлях могла з’явитися не раніше ніж за Гетьмана, тобто в 1918 році. Але більше всього це період українізації, тобто друга половина 20-х років.  Якого року будівля, це загадка серйозніша, так що панове розслаблятися ще рано.
Але ж коли говоримо про явище, одиничні речі не показник. Тож ось вам будівля Варвинського районного споживчого товариства:


Варва.
Це світлина кінця 50-х чи початку 60-х років. Дана будівля не збереглася, була знесена під час пізнішої забудови центральної частини Варви. Знаходилась навпроти сучасного РБК, майже на центральному майдані. Як на мене, будівля побудована на передодні появи модерну як явища, і більше всього башточка це вже пізніша добудова, так би мовити данина моді.
 Обидві ці будівлі, що належали до споживчої кооперації знаходились на території бувшого Лохвицького повіту, нагадаю хто забув чи хто не знав: Озеряни село Лохвицького повіту, в минулому волосний центр; Варва  - містечко, того ж повіту. І вже зараз ми можемо говорити, що не школами єдиними.  Та все ж ці дві будівлі, ці два зразки підтверджують локалізацію, українського модерну, і це Лохвицький повіт. Днями переглядав альбом світлин наших сусідів з Прилуки, ніякого натяку. З іншими сусідами з Пирятина невідомо, але ж відомо, що школи Пирятинського повіту були, але українського модерну там не було.
26.11.2016
Павленко Дмитро, краєзнавець,  м-ко Варва


1 коментар:

  1. Павленко Дмитро30 листопада 2016 р. о 22:39

    Шановний Микола Лисенко, мене у ФБ поки що немає, можете відписатися на скриньку даного блогу.

    ВідповістиВидалити