понеділок, 23 квітня 2018 р.

Про сьому сесію селищної ради.


    19 квітня 2018 року відбулося чергове пленарне засідання сесії  Варвинської селищної ради. Пройшло лише 20 днів від попередньої сесії, а в порядку денному вже знову майже 40 питань. Знову це засідання дуже схоже на майже всі попередні. Деякі питання розглядаються вже на третій сесії поспіль, деякі розглядалися без розуміння що і для чого, і так далі. Єдиним моментом, що якісно відрізняло цю сесію від попередніх то це низька явка депутатів 17 з 26 складу ради. Тобто тенденції до зародження гальорки вже є, не голосування дурних та непідготовлених питань вже на часі, і найменша кількість незгодних вже може вирішувати нагальні питання.

    Але безперечно я не буду зупинятися на більшості питань, а зверну вашу увагу на найважливіших чи яскравіших питання, які характеризують ситуацію в якій ми всі перебуваємо. Серед таких питань я виділив наступні:
10.       Про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
16.       Про погодження (не заперечення) проведення руслоочисних робіт р. Удай;
24.       Про внесення змін до Плану (Програми)соціально – економічного та культурного розвитку Варвинської селищної  ради на 2018 рік;
36.       Про внесення змін до рішення другої сесії сьомого скликання селищної ради від 22 січня 2018 року №19-2/18 отг «Про селищний бюджет на 2018 рік»
37.        Звернення Остапця В.П. про скасування тарифів з вивезення ТПВ.

    От я виділив такі питання. Ще варто згадати, що в переддень два питання порядку денного були зняті з розгляду, це питання збільшення штатних розписів загону благоустрою та селищної ради, його не погодили на профільній комісії. Окрім того варто згадати і такий собі педагогічний міжсобойчик, який трапився прямісінько під час розгляду пакету освітянських питань, що були внесені на розгляд. Зокрема мова йшла про створення методичного кабінету в відділі освіти селищної ради. Натомість начальник відділу освіти Варвинської РДА просив депутатів не валяти те що є, все одно двох методкабінетів на території району не буде, але другий заступник як відрізала нам потрібен свій, а ваш нам не треба. А після голосування цих всіх питань Кутовий ледве не «заплакав», дивлячись на голову комісії з законності Прищенко Т.І. Невідомо який там підтекст чи домовленості, чи ще щось, але далі була обіцянка щось комусь розказати.
   Що ж, менше з тим, перше питання в моєму переліку стосується базару, так, нещодавно я вже висвітлював передмову до цього питання, як селищний голова розносила побрехеньки. До речі, це питання теж було в Різному про що пізніше. Говорили балакали, селищний голова знову за своє, я нє вінаватая, на що голова бюджетної комісії їй заявив, що ви ж і мене два місяці тому просили голосувати проти РайСТу, а тепер давайте все їм віддамо. Сперечалися недовго, риску підвів голова фракції Аграрної партії Гайдай М.В. – питання важливе, але недопрацьоване, потребує негайного вирішення, тому пропоную зняти з розгляду зараз ґрунтовно підготувати і на наступному тижні на позачерговій сесії потрібно вирішити його позитивно на тому й порішили.
   Дуже показовим питанням, як на мою думку, було питання погодження руслоочисних робіт на річці Удай. Я попросив слова і запитав у доповідаючого стосовно цього питання: хто замовник; чому погодження надається без будь якого проекту; які наслідки цих робіт? Я не отримав на свої питання будь якої притомної відповіді. Натомість мені почали розповідати про підключення до електроенергії, я їм кажу проект рішення читайте, що пише? А вони як сліпі кошенята, електрику підключити та й все. Ну що ж, у Варві ще не було такого втручання в природу, мабуть нам треба таке пережити, щоб потім кожен хто голосував відповідав за оту електрику, а Саверська скаже свою традиційну тираду: так то все депутати винні, то все вони. Давайте почекаємо.

   Черговий перегляд Плану соціально-економічного та культурного розвитку вчергове показав, що начебто селищний голова, навіть не розуміє, що вона ставить на голосування. В неї запитують, чому в цьому плані немає реконструкції водогонів (до речі це те що вона обіцяла у своїй програмі)? А вона  у відповідь заучене на пам’ять – нам дали тільки 700 тисяч гривень за об’єднання громад, тому їх не вистачає. Їй кажуть та до чого тут 700 тисяч, у вас 5 млн грн. заплановано на благоустрій, чому немає реконструкції водогонів? А Саверська своє. Проголосували, водогони не потрібні не тільки Саверській.

    Зміни до бюджету вже не викликають таких гострих дискусій та дебатів. На спів фінансування грошей достатньо, делегації не ходять можна спокійно влаштовувати розтягування бюджету. Знову ж ніякої стратегії не видно. Як пам’ятник ставити, то всі швиденько проголосували, як планувати кошти на якість конче необхідні роботи та проекти так нічогісінько. На дороги за рахунок вільних залишків та трохи перевиконання до виділили 2,2 млн. грн., що загалом склало 2,6 на даний час в бюджеті селища. Близько 400 тис. грн.. виділено на забезпечення селищної ради меблями та обладнанням; близько 700 тис. грн. на ремонт системи опалення в дитсадках Варви, без проектних рішень, без енергетичного паспорту та відповідних планів досягнення енергоефективності будівель і так далі. А що, бабло з’явилося давай швидше його розтягнемо, от як видно хто більше прокричав туди гроші й пішли. Величезним здивуванням для мене було те, що виділяються кошти на проектування системи вуличного освітлення в с. Калиновиця при цьому немає ні копійки для проекту в смт Варві, хоча проект розробляється вже 1,5 роки. І так далі, системності я не бачу, чергове тягни штовхай. Загалом розтягли близько 2 млн. грн. вільних залишків та 3,2 млн. грн.  коштів перевиконання бюджету, на поодинокі зауваження окремих депутатів ніхто особливо і не звертав уваги. От такі зміни до бюджету селища.

    Відразу після розгляду бюджету розглядали звернення Остапця В.П. стосовно скасування рішення виконкому про встановлення тарифів на вивезення ТПВ від 12 квітня 2018 року (суть тарифного питання дивіться в одному з попередніх дописів про засідання виконкому). Володимир Павлович просив у комісії прийняти одне з трьох рішень: відмовити заявнику; скасувати рішення про тариф або призупинити рішення та вивчити дане питання. На комісії депутати говорили одне, а на сесії вже інше. Жоден з трьох варіантів не був запропонований, а натомість стулили хто-зна що, тобто почати вивчати, але без призупинення, їм пояснювалось, тариф вступить в дію вже 1 травня, коли ви будете що вивчати, тоді вже буде все одно. Як результат декілька депутатів поставилися до даного питання принциповіше за інших, тому це недорішення не набрало достатньої кількості голосів. Обговорення цього питання оголило кілька проблем, одну з яких озвучив депутат Небрат Василь Іванович, який вносив до запропонованого рішення правку про призупинення, і на яку головуюча ніяк не реагувала, на що Небрат В.І. сказав, що вважає це неповагою до депутата, та не бачить сенсу брати участь в таких засіданнях сесії та в таких розглядах питань. Що ж більшість депутатів, як ми можемо переконатися, взагалі уникають гострих та непростих питань краще просто промовчати та подивитись як голосує більшість чи наприклад Саверська. От і все.

    Ну і вишенька на торт, як то кажуть. Повернуся трохи до подій минулих, точніше це мене змусили зробити ті ж такі депутати та інші чиновники. Зараз не пригадаю чи це було перед Різним чи вже в Різному, але була спроба вчинити мені так би мовити порку чи народний суд за на їхню думку негідну мою поведінку, не етичні висловлювання і так далі, я так зрозумів. Розпочав це голова бюджетної комісії Гармаш В.І., який встав і звертаючись до мене сказав, що не гоже писати на депутатів всякі неподобства, називати їх придурками тощо. На що я запитав, а де це є? В цей час керуючий справами Шкуліпа Є.В. відкрив сторінку блогу Варва-новини з моїм дописом «Так не брехали навіть собаки», Саверська теж підхопила це все, і почала розповідати, що їй дзвонять люди і розповідають, що там таке написано,  таке неподобство, і що вона буде реагувать на таке відповідним чином, тобто звертатися до суду. Потім щось воно все як почалося так швидко і закінчилося, і перескочили на іншу тему. Вже після сесії я зателефонував до Гармаша В.І. і запитав, так де ж я називав депутатів придурками, бо я чомусь цього ніяк не можу знайти, на що отримав відповідь, що це було в січні чи лютому і що я все отримаю, що він покаже. Що ж я чекаю. Ще варто сказати, що за вже згадану статтю мене потроху журили і телефонами і так в розмовах, що ж ти, от дивись це ж тільки показує твою слабкість, хіба так можна і так далі. Я намагався пояснити, що я й так доволі стримано адекватно відреагував на ту брехню, яка транслювалася та продовжує транслюватися. І тому користуючись такою ситуацією ще раз спробую розгорнуто пояснити свою позицію. З тих реакцій які я чув та з тих що і не чув, а це те ж про дещо говорить, можна робити висновок, що Валентину Василівну жаліли чи підтримували багато людей, я це прекрасно розумію, я бачив кількість голосів, які її підтримали. І я розумію чому так реагував багато хто. Питання в тому, що ці всі люди толерують брехню як те, що саме собою розуміється. Вони самі є ще ті брехуни. Але питання в тому, що суто побутове ставлення до брехні, її експлуатація, користування нею в якихось локальних випадках в побуті, чи принцип життя, коли комусь брехня жить і строіть помагає, давно перетворилося в загально національну проблему. Наше суспільство хворе, воно брехливе по суті, і Саверська у Варві чи Порошенко в Україні це суспільний зріз, це характеристика суспільства. Насправді про Саверську та її брехню мало хто знає, бо більшість тих хто нею захоплюється та співчуває її знати не знають, але давайте візьмемо те що добре освітлено – брехню Порошенка: 1000 грн. за день участі у військових діях, АТО за два дні чи тижні; безвіз обіцяв разів десять на одинадцятий вийшло, і так далі. Через брехню Порошенка, так як і інших вищих політиків нас не сприймають у цивілізованому світі. Ми дивуємось чому нам не допомагають так як Польщі чи інших країнам, що розвиваються, а тому що нас ніхто серйозно не сприймає, бо більшість високопосадовців брехуни, які стільки всього наобіцяли, але виконувати чомусь не збираються. Той випадок із Саверською та базаром дуже яскравий. Я про одне шкодую, що я раніше так детально і адекватно не реагував на безліч таких моментів шкодуючи витрачати час в надії, що люди самі розберуться. Але все зовсім не так. Брехня для багатьох стала сенсом життя, і мабуть за кордоном українців так і сприймають через призму яценюків, гройсманів та порошенків, як патологічних брехунів. Звичайно я не можу вважати всіх тих патологічних брехунів українцями. Так в них є українська кров, але вони не українці, вони врємєньщєкі, їм яка різниця чи Україна чи УРСР? Та все одно, пропетляєм. Я не вважаю наприклад Саверську українкою. Невже я можу її хоч в чомусь порівняти з Л. Лукяненком, Сверстюком, Хмарою чи Чорноволом, чи багатьма маловідомими в’язнями совісті? Невже вони не могли бути собі спокійно комсомольцями, а потім комуністами, пристосовуватися, брехати, і робити брехню сенсом життя. Звичайно що ні, вони українці. Але таких брехунів багато, я згоден, і тому українців в Україні невідомо скільки. І тому всіх жителів України можуть сприймати як патологічних брехунів і розглядати це як національну рису. З брехні і всі наші біди, і корупція, і до корупції. І якщо ці всі аргументи та приклади, що я перелічив, не можуть спонукати когось до певних висновків та розуміння позиції та проблеми я вам бажаю брехні. Брешіть та живіть, і все у вас буде добре як у Валентини Василівни. Батьки брешіть дітям, їм нічого все знати, а діти брешіть батькам, воно їм теж не треба. Чоловіки брешіть дружинам, а дружини чоловікам, любіть одне одного в брехні, це ж добре. Брешіть родичам, сусідам, та й взагалі всім. І нехай всім вам допоможе брехня жить і строіть, що називається. А якщо ви слабо вмієте брехати, але хочеться більше, хочеться навчитися, зверніться до Валентини Василівни, вона вчителька, і обов’язково з задоволенням вас навчить. Тільки дивіться бо може забрехатися.
 Амінь.
22.04.2018
Павленко Дмитро

2 коментарі:

  1. Аналізуючи коментар то виходить що аграрії і бютівці одна бражка. Вони чхали на життя Варви. якась є особиста думка Цопи. Казала у сві час Юля - все пропало.

    ВідповістиВидалити
  2. Рішення про обмеження продажу спиртного може ухвалити місцеве самоврядування


    Президент Петро Порошенко підписав закон, що надає органам місцевого самоврядування право обмежувати продаж алкоголю у певний час доби. Про це йдеться на сайті Верховної Ради.

    «Сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений згідно з їхнім рішенням час доби», – йдеться у тексті закону.

    Верховна Рада схвалила законопроект 22 березня. За його схвалення проголосували 230 народних депутатів за мінімально необхідних 226.

    Згадану законодавчу ініціативу зареєструвала група народних депутатів ще у вересні 2015 року, документ набирає чинності від дня наступного за днем його опублікування.

    Раніше окремі міста – Київ, Львів, Луцьк, Черкаси, Ужгород – намагались заборонити продавати алкоголь у нічний час, проте через відсутність загального врегулювання заборону легко було оскаржити в суді.

    Зокрема, в Антимонопольному комітеті це рішення Київради визнали порушенням у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів.

    ВідповістиВидалити