Про Івана Кондратця.

       В продовження теми репресованих, в продовження історії про Олексія Матроса, а також реагуючи на одну з публікацій про побєдобєсіє вирішив розмістити інформацію і про уродженця Варви Івана Кондратця. Так, у районній газеті в переддень дня пам’яті про жертви в другій світовій війні в рамках загального побєдобєсія була опублікована стаття авторства цілого почесного громадянина Варви Горбатенка В.П., в тому числі і про його начебто родича Івана Кондратця. В ній автор нам розповідає про те що Іван Якович уродженець Прилуки, там щось закінчив, працював, отримав донос, і в 1938 арештований та репресований. А далі вже йде розповідь про те як сидячи в концтаборі виявив бажання воювати за страну совєтів і попросився на війну, ну а далі все як книжка пише.

А в кінці кінців так Іван Кондратець і не розповів своїх вражінь про війну, але все одно були бурхливі оплески під час вручення нагороди герою, а для автора статті все одно дєнь пабєди празник, хоч і сумний, а в той же ж час і радісний, бо пабєда. Про це все ви можете прочитати на сайтігазети в публікації за 07 травня 2019 року 

      Але чому ж так все трапилося у житті Івана Яковича? Чому він був репресований, чому він своєму родичу, і мабуть не тільки йому нічого не розповідав, навіть про героїчні сторінки бойових дій, чому родич не знає де він народився і де мешкав, і як його репресували? Чому зрештою під час таких урочистостей, Іван Кондратець так і не зміг з себе витиснути і слова для якоїсь розповіді, а натомість витиснув лише сльози? Мені здається це наслідок совєцької «науки», яку добре засвоїв Іван Якович, менше говориш – довше живеш. Тому за нього все і розповідали, то родичі, то всілякі партійні діячі, і так далі.

   А насправді історія Івана Кондратця вражає своєю трагедією. Так, це історія про розчавлену, понівечену совєцькою системою людину, за якою смерть з кокардою на лобі ходила слідки ледве не все життя. Уродженець Варви Іван Кондратець, як і Олексій Матрос працював у варвинському  відділенні держбанку, і якщо Матрос був головбухом, то Кондратець – діловодом. І в 1937 році як і Матроса, його теж репресували. І ця історія про світлину Тухачевського здається також фігурувала і в справі Матроса. Одним словом контрреволюціонер. Більше того, їх там в банку була ціла боївка, в кількості трьох чоловік. Бо поряд з Кондратцем та Матросом був ще один репресований працівник банку, мешканець Варви Матвій Старенченко, але про нього якось іншим разом.

     Я повторю свою думку, яку висловлював ще в дописі про Олексія Матроса, всіх хто з себе щось являв, хто був хоч трохи особистістю, а не простим совєцьким чєловєком, в останні роки 30-х просто знищили або розчавили. Мабуть, не простим був і Іван Кондратець, можливо мав нахабність (відвагу) з такими ж не простими і товаришувати,  мабуть мав достатню освіту та кваліфікацію, щоб працювати в фінансовій установі, можливо чимось захоплювався, як Матрос, а не тільки мовчки порав корову, як наслідок двадцять своїх потенційно найкращих років провів поза рідною Варвою, то в концтаборах, то на війні.

  Детальніше про життєвий шлях Івана Кондратця ви можете ознайомитися з публікації Олени Лисенко, що була вміщена до багатотомника Реабілітовані історією. Чернігівська область, том 2, на основі архівних документів, яку вам тут додаю.

29.05.2019