пʼятниця, 3 січня 2014 р.

Водосвяття, Водокрес — Різдво Богині Дани

3/4 січня * — Водосвяття, Водокрес — Різдво Богині Дани. На дванадцяту ніч після Різдва Коляди (чоловічого початку Всесвіту) народжується Свята Вода (Богиня Води Дана) (жіночий початок Всесвіту). Здійснюється освячення води молитвою та жертовним вогнем. Звідси ще одна назва свята — Водокрес (крес — спалах вогню, початок руху). Iнодi відбуваються купання в ополонках з оздоровчою метою. 


Беруть воду з трьох джерел для очищення, лікування. Саме в цей час, як стверджують астрономи, Земля перебуває найближче до Сонця, тому Вода набуває особливих цілющих властивостей. А в народі збереглася віра: «Про що на Водосвяття помолишся, те і збудеться». Богиня Дана дає дівкам добрих чоловіків, тому вони обов’язково йдуть до річки по святу водицю. 12 ніч після Різдва Божича Коляди. Повір’я про 12 космічних днів і ночей, О. Знойко.
 Українська жінко! Час подбати про здоров’я своєї родини. Зроби Зоряну Воду: набери в глиняний горщик з джерела чи криниці водиці і на ніч постав на вікні чи надворі — хай скупаються в ній Зорі. Цією водою хай умиється вся родина, щоб воскресла Україна!
BRR6lR4vR9 Дана-Вода складає пару протилежностей з Вогнем-Сварожичем, що є чоловічим першопочатком життя. В українських міфах розповідається, як “цар Вогонь і цариця Водиця світ сотворили”. Вода обожнювалася нашими Пращурами, бо вона є цілющою, очищаючою, родючою силою природи, справді Живою Водою, про яку розповідається у народних казках. Оспівана в українському фольклорі Богиня Дана і досі живе у підсвідомості народу. Недаремно їй присвячено кілька свят у календарі (як взимку, так і влітку). Її свято відзначали у перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває на найближчій відстані від Сонця (2—4 січня). Християнська церква у зв’язку з відставанням юліанського календаря від астрономічного, святкує 19 січня, так зване “хрищення” — освячення води річок — вже тепер пов’язуючи його з охрищенням Ісуса.
Цей обряд можна виконувати також щомісяця на Молодику, аби завжди мати свячену воду, яку приготували для вас самі Рідні Боги. Порівняйте: на християнський Йордань (Водохрищення, 19 січня) попи вмочають у ній християнський хрест — шибеницю, символ смерті. То яку енергію вони можуть вам послати із цією водою?
Всеслов’янська Богиня Води Дана — втілення жіночого першопочатку життя. Слово дана уже в скіфо-сарматський період перестало бути ім’ям Богині, а стало позначати просто річку. Таке ж значення має й слово дон (“вода”, “ріка”); Донець, Дністер, Дніпро або Дунай — назви річок, оспіваних у багатьох слов’янських піснях.
Культ Дани був поширений на теренах Слов’янщини ще з передісторичних часів пізнього палеоліту.
Переказ про Богиню Дану записав Геродот: вона незрівнянна красуня, непорочна діва і мати всього живого, Богиня родючості. Її днем вважалася п’ятниця, в цей день вона суворо судила тих, хто порушував звичаї. До таких порушень належало прядіння та шиття у п’ятницю, яка вважалася святом. Дані приносили жертви, кидаючи коштовності у води річок та озер, криниць та джерел. Вірогідно, і слово данина походить від жертви Богині Дані. Цей звичай і нині побутує в багатьох народів у вигляді кидання монет у воду, щоб знову повернутися до тих місць на землі, де людина була щасливою.
Збереження Води завжди дуже важливе, бо без неї немислиме життя людей. Воду слід шанувати, не засмічувати річок, криниць, джерел. Тому й Богиня Води мала неабияку пошану серед людей. Ім’ям Дана називають дівчаток, які народилися на свято Води, або у п’ятницю, яка є жіночим днем, присвяченим водним Богиням: Дані, Мокоші, Рожаннцям (8—9 вересня). Існує і чоловіче ім’я Дан.
Богині, тотожні українській Дані, існували у багатьох слов’янських народів: Дуна, Дойна, Діана. На думку Олександра Знойка, до цієї ж когорти належить Ма-Донна, тобто “мати-вода”, а також Тана (Дана). Б.Рибаков стверджує, що Мокоша є спадкоємицею найдавнішого хліборобського культу “Матері Врожаю”, пов’язаного насамперед з водою — Даною.
*
Приспівом до багатьох народних пісень є праіндоєвропейська форма, яку вже сам народ не розуміє, але виконує як певний ритмічний елемент, просто за традицією:
Сіді, ріді,
Сіді, ріді,
Сіді, ріді, Дана!
Олександр Знойко висловив також припущення, що сі – давнє індоєвропейське “вона”, ді – “діє”, рі – “річка”. Таким чином, виходить: “Вона діє, річку творить — Дана!”. Якщо Дана залишила своє ім’я у назвах річок, то Мокоша — переважно в назвах поселень Макошине на Чернігівщині, Мокошин у Чехії. Подібні назви існують у всіх слов’янських народів.

Немає коментарів:

Дописати коментар