Про тиждень минулий (дванадцятий).

      Що ж, як і в усій країні чи в усьому світі, так, мабуть і у Варві, всі живуть в очікуванні розвитку пандемії та подій, що з цим пов’язані. Карантинні заходи даються в знаки, люди постійно перебувають в напруженні, туди не йди, того не роби, і що ж буде вже завтра? В принципі всі події, що відбуваються, пов’язані з цим вірусом та можливими наслідками від його дії.  Тому особливих подій у Варві за минулий тиждень і не відбулося, хоча певні заходи та події відбулися про що і буде йтися нижче.

Основний виклик для місцевої влади – поодинока критика, а які виклики стоять перед громадою?

 «…розуміння важливості й нагальності питання до кожного керівника,

до обранців всіх місцевих рад прийде хіба тоді, коли, не дай, Боже,

виникне якась особиста ситуація, де потрібна буде термінова медична допомога»,

директор комунального закладу «Варвинська районна лікарня», Юрій Полонець.

     Той хто потроху слідкує за цією сторінкою та новинами в мережі, щодо Варви та наших місцевих питань, той читав мій короткий допис, щодо подій минулого тижня, та тенденцій навколо того. Загалом мені невідомо як сприймаються ці новини та думки широким колом варвинчан, які думки виникають у них, і наскільки серйозно вони сприймають застереження висловлені мною. А от як це сприймає влада достеменно відомо. Там після мого допису підгоріло, та ще й так, що наче не підгорало ніколи, а в колеса так щось закрутило, що з самоката прийшлося впасти.

Про тиждень минулий.

       Часто на фоні таких обставин, що нас оточують, не особливо є час та бажання щось дописувати та доносити свої думки щодо питань наших місцевих. Особливо за умов які є на загальнодержавному рівні, як щодо економіки, війни з московією, так і за умов загальносвітових в контексті пандемії, яку об’явила ВООЗ. Але як би комусь не здавалося місцеві обставини, місцева політика часто-густо впливає на наше повсякденне життя більше ніж загальнодержавні тенденції чи навіть загальносвітові. Тому про місцеві обставини, про місцеві питання, про місцеву політику говорити треба і постійно, але нажаль цього достатньо немає в нашому інформпросторі, навпаки, ми можемо спостерігати в більшій мірі приховування інформації або її спотворення, чи навіть відволікання уваги.

Про наболіле, про фотозону.

   Щоб всі не дуже розслаблялися, і в контексті попереднього допису на прикладі фотозони пропоную розібратися варвинчанам про пріоритети виставлені селищною владою, і зокрема селищним головою. Вже менше ніж через місяць настане 01 квітня, і питання лікарні постане не просто гостро, а дуже гостро. Я нагадаю, що на діяльність даної установи з 01 квітня до кінця року на даний момент не передбачено жодної гривні бюджетних коштів. Тобто існування лікарні не забезпечено нічим, на даний момент. І саме у зв’язку з цими обставинами  будь яке питання, яке виникає в районі зараз потрібно приміряти до питання лікарні. Тому що на сьогодні вже потрібно знайти кошти на діяльність цієї установи до кінця року. Більше всього вже не в такому вигляді в якому ми бачимо лікарню зараз, або, як каже наша славна голова, вторинну медицину в опорні лікарні, а така в нас як вже відомо у Прилуках. Тобто, захотілося вам погуляти, масляна, не масляна, і так далі, і зразу виникає питання, а для лікарні є гроші? Захотілося лавочку втулити, і зразу питання, а що робити з лікарнею, і так далі. Але що ми маємо насправді?

Випробування тарифами не пройшов.

     Тиждень тому в залі засідань селищної ради пройшли так звані громадські слухання з приводу зміни тарифів на водопостачання та водовідведення. Ось про це повідомлення на офіційному сайті. Я не був на цьому зібранні, але зауваження щодо нових начебто тарифів подав, можна ознайомитися на зображеннях нижче.