Перша відверта зустріч. Або чергові кроки до об’єднання громад.

           В середу 3 серпня відбулася дуже цікава зустріч в залі засідань районної ради. ЇЇ ініціаторами були райрада та РДА. Темою зустрічі було об’єднання громад. Вже вкотре про теж саме. Але ця зустріч була особливою, за своєю атмосферою та і за форматом. І як на мене така зустріч відбулася вперше, можливо навіть і в останнє.

          Що ж її так вирізняло поміж інших? По перше склад учасників, а це були сільські та селищний голова та депутати селищної ради, також крім очільників району дехто із заступників. По друге змістом та атмосферою спілкування. Безперечно та зала таку атмосферу приймала дуже рідко, бо це не сонне царство колегії РДА і не бліц засідання райради, де 6 питань за вісім хвилин розглядають.

           Головуючим був Бакуменко П.І., розпочав традиційно здалеку про те та се, що нам треба, бо те все нас чекає і нікуди ми не подінемося. Потім десь приблизно в цьому дусі продовжила і голова РДА, потім запропонувавши продовжити в режимі запитання та відповіді передала право слова до зали. І після цього за пропозицією Остапця В.П. всі почали розігріватися. Володимир Павлович як завжди почав з процедури, так би мовити, хто зібрав, чому, що думаєте особисто ви, а що колектив? Бакуменко П.І в якийсь момент і розгубився, бо не мав чого сказати за колектив райради, мабуть, не хотів говорити, що проти об’єднання, бо після нього колективу прийдеться йти додому так би мовити.

          А потім вже слово за слово і почалася відверта бесіда. Деяким особливо запопадливим служакам здалося, що була лайка. Та ні нешановні, коли буде лайка буде гарячіше, бо терпець не вічний, і все що роками крилося та ховалося все повилазить, а яка буде тоді лайка і яка реакція зібрань не зможе спрогнозувати ніхто.

          До речі говорячи про об’єднання то на цьому зібранні вперше з’явилася хоч якась інформація про кошти в районі, про надходження та потреби на витрати, бо до цього були лише балачки от давайте об’єднаємось, а там побачимо. І коли мною напередодні було поставлено відповідне питання голові РДА, то Любов Вікторівна не знала що відповісти. І от лише в середу 03 серпня вперше з’явилася інформація про надходження та потреби у видатках в розрізі кожного населеного пункту. І лише після цього ми зможемо аналізувати та робити висновки як нам об’єднуватися, і чи об’єднуватися взагалі.

          Повертаючись до зустрічі, варто зауважити, що основною тезою керівників району була така, що давайте об’єднаємось і нам стане краще, з’являться повноваження, краще будемо розподіляти гроші, а не в кого більше той все буде собі використовувати сам, не дивлячись на загально районні потреби. І от нам всім треба об’єднати зусилля, щоб в одному спільному пориві все це вирішити. І безперечно, якщо буквально сприймати всі ці тези, заклики, розповіді, то так можливо десь воно і буде, але є не одне але… І саме про це особисто я і говорив в своїй першій репліці. Я не передам свою думку дослівно, бо не маю запису, а часу пройшло чимало, де те 3-є серпня, та все ж, на мою думку ми не маємо достатньої комунікації, мається на увазі районне керівництво і служби та сільські та селищні органи самоврядування. Окрім того є певний досвід спілкування, певна історія, і більше негативна, і в цьому негативі районна влада займає чільне місце. До прикладу я назвав той випадок як наприкінці травня 2016 року РДА зверталася з листом про надання субвенції з селищного бюджету до районного на зарплатню районній лікарні в сумі 200 тисяч гривень. Так трапилося, що  я не описував на цьому ресурсі цієї історії бо не було коли. Тоді я доповідаючи це питання на сесії назвав це маніпуляцією, взагалі такий підхід, коли районний чиновник, зокрема начальник фін управління кричить, що я бачила що у вас є гроші давайте сюда, то звиняйте це діагноз. Так от у нас просили гроші, тобто в селищної ради, ми не дали, на нас почали тупо натравлювати медпрацівників, які почали водити хороводи на сесію, окрім того вірна чиновницька служака почала нас обливати брудом через газету. І щоб ви думали, пройшло 1,5 місяці і виявилося, що в районному бюджеті перевиконання в сумі 7,2 млн гривень, і зарплата з’явилася медпрацівникам, і не тільки їм, але ніхто після цього не сказав вибачте, ми даремно на вас нападалися. От вам і комунікація, от вам і співпраця, от і довіра. Тому так у нас і є – говоримо про співпрацю та довіру, а кожен тримає в кишені дулю. З таким підходом районного керівництва ніякої довіри та об’єднання не буде.

     Відразу після моїх слів, до моєї тези приєднався і сільський голова Озерян Сергій Дмитренко, який з надривом почав буквально сіяти претензіями і що до Бакуменка, і що до  Долі. Я назву основні тези:

1.     В минулому році з Озерянською сільською радою був такий же ж випадок, як і з селищною в цьому році тільки це стосувалося вчителів. Була така ж травля тільки через вчителів, сільська рада гроші не виділила, звісно що зарплата вчителям чудесним образом знайшлася, але потім озрянські вчителі дякували, що гроші залишилися в селі і на них щось зробили, саме в селі.

2.      Стосовно об’єднання Дмитренко спілкувався ледве не зі всіма сусідами на Лохвиччині та Чорнухинщині ніякого ажіотажу з об’єднанням там немає, ніхто не ходить не агітує, не переконує, то чому ж у нас такий ажіотаж???

3.     І найбільш емоційним був виступ стосовно надання земельних ділянок озерянчанам для ведення с/г, ті що 2 гектари. Ця претензія стосувалася Бакуменка, який до 2010 року займав посаду голови РДА, і підписував розпорядження про надання земельних ділянок за межами населених пунктів. Так от у 2007-2008 роках близько 70-ти озерянчан, що звернулися з заявами, які було зареєстровано у відповідності з вимогами, просто їх якимось чином пропустили в журналі реєстрації, от так просто чудєсним образом взяли і пропустили. Натомість вже зараз у Озерянах отримали землю Саверська-Лихошва, Бавикін (її чоловік), Гмиря, та інші чиновники. То яка ж тут довіра, до кого???

4.     Як резюме, в своєму виступі Сергій Дмитренко емоційно попросив районних керманичів піти з посад, на пенсію, та дати дорогу молодим, людям з іншими поглядами на життя.

    За Озерянським сільським головою, емоційно виступила голова Леляків, її висловлювання більше стосувалися відношення районного чиновництва до виконання своїх обов’язків, до контролю виконання робіт замовниками, зокрема мова йшла про ремонт дороги до Леляків та мабуть центральної вулиці в самому селі.

    Про стан справ в селищній раді продовжив Остапець В.П. Сказав, що ажіотаж з об’єднанням зокрема викликаний і амбіціями селищного голови, бажанням засвітитися і швиденько піти на вибори. Хоча на даний момент Саверська не може дати ради селищним питанням, не те що об’єднаній громаді. Як приклад навів той факт, що в селищній раді не подано до розгляду та не затверджено план роботи ради на 2016 рік, і це у серпні.

    А стосовно комунікації та довіри, Володимир Павлович зосередив увагу присутніх на дикому випадку, коли 12 липня районна рада виділила 160 тисяч гривень до кінця року на премії своєму керівництву та апарату (всього 11 чоловік). Виявляється тут немає грошей медикам взагалі, а тут через півтора місяця 160 тисяч гривень Бакуменку і компанії на премії до кінця року, як це назвати? Єдине, що хоч якось виправдовує в цьому випадку голову адміністрації, так це те, що РДА подавала проект на 22 тисячі гривень. От вам і співпраця, от вам давайте разом. Але про це ні слова, в тій брудній ганчірці на яку перетворили районну газету. Звичайно вірна служака нічого компрометуючого не напише стосовно своїх господарів. Бо саме так і є. І на зібранні ми про це говорили. Безперечно це тема окремого допису, але вже зараз впевнено можемо сказати, що процес типу роздержавлення районної газети, який типу почався в лютому місяці цього року це фейк. І рішення про зміни до  районного бюджету чітко нам про це говорять – 225 тисяч гривень з районного бюджету передбачено на послуги газети. З них 160 тисяч гривень з гнідинського сільського бюджету. Не задорога забаганка такі гроші витрачати, щоб своїх господарів прославляти, а наприклад селищних депутатів обливати лайном в кожному номері??? І для чого говорити про роздержавлення та незалежність??? Так я навів наступний приклад, коли в газеті десь в квітні місяці був надрукований звіт про роботу Варвинської РДА на п’яти шпальтах в одному номері та ще й продовження в наступному. Цей звіт може прочитати достеменно 5-10 чоловік в районі, тоді виникає логічне запитання, а для кого його друкували??? А друкували його щоб гроші списувати бюджетні, бо одна сторінка в газеті коштує 3000 гривень, от і рахуйте. Натомість в газеті нуль доступної інформації, мається на увазі поданої доступною мовою для широкого кола читачів, але ж газета працює не для людей, а для хазяїв, хто платить гроші, той замовляє музику, і ніяк інакше.

        Повертаючись до премій Бакуменку та компанії, то варто сказати, що так голова райради на запитання Остапця і не відповів, з чим пов’язано виділення таких коштів на ті премії.

       От в такій атмосфері пройшло майже дві години, звичайно організаторам та їхній служаці це не сподобалось, стільки критики і ніякого конструктиву. Особливо, коли в кінці зібрання запитали у всіх присутніх сільських голів, чи ви згодні на об’єднання, то майже всі майже хором сказали, що треба почекати, зараз нічого об’єднуватися. Звичайно голова адміністрації трохи образилася на сільських голів, за начебто несприйняття зусиль і її і працівників РДА, в допомозі селам. Але як я вже говорив історія взаємин є, і є така як є. Її не зміниш за рік другий. І недовіри більше ніж можна собі уявити, і як на мене саме районне керівництво повинне зробити перші кроки до налагодження комунікації між усіма селами, іншого шляху не буде. Але якщо районне керівництво буде думати перш за все про свої премії, то не буде нічого.

    І як на закінчення сказав заступник голови РДА, що і в такому форматі є позитив, пару випустили, вже трохи легше. Що ж поживемо побачимо.

17.08.2016

Павленко Дмитро