Це хвилююче дійство суботнік!!!

   Як би там не було, і як би того комусь хотілося чи не хотілося, але ми все таки повинні усвідомити, що живемо в совєцькому суспільстві за совєцьким законами. І вот етот празднік – суботнік нам це лишній раз доводить. Й хоча совєцька демагогія переконує нас, що в перший період існування цього чудесного дійства, воно було добровільне, в це просто не віриться. Й кожен зараз може задатись питанням, як люди, які вже прожили 20 років без комунізму, без партії як надбудови суспільства, можуть тупо, мовчки кудись іти й вигрібати лайно, в основному не після себе. Хоча іноді те трапляється й після себе, але виникає питання чому ж таке трапляється, невже кожен не може прибрати за собою?

       Те, що суботнік це дійство недобровільне,  особисто для мене є беззаперечним фактом. А йдуть на нього – тому що раби, тому що програма працює, й не дає збоїв.  А куди подітися совєцькому чєлавєку, коли в тебе є парад, нє демонстрація, парад й суботнік? Паради відмінили, практично замінили на городи, лишається тільки один празднік – суботнік! Так, що ура, впєрьод таваріщі!!! (ви знаєте зовсім випустив з уваги «буряки», то теж була тєма, але то предмет окремої розмови). А кожен хай сам собі розсудить скільки в тому ділі добровільного, а скільки примусу.

        Але повернемося до суті нашої теми. Якщо заглянути в історію виникнення цього двіженія, то нам пропонують таку байку (до речі в українській вікіпедії цього слова не роз’яснено, і це не може не порадувати) з московської вікіпедії:

Суббо́тник (воскре́сник) — сознательный организованный бесплатный труд на благо общества в свободное от работы время, в выходные (откуда и происходит название). В России в ранние годы Советской власти субботники как порождение революционного энтузиазма масс были действительно добровольными, и участвовали в них в основном коммунисты (комсомольцы) и так называемые «сочувствующие».

       Впоследствии, однако, с уменьшением энтузиазма населения, субботники (обычно приуроченные к праздничным датам) стали привычной, характерной чертой социалистического образа жизни. Руководство предприятий зачастую использовало добровольный труд своих работников в интересах их предприятия, экономя на заработной плате. Субботники рассматривались как одно из средств коммунистического воспитания масс. В комсомольских и партийных организациях участие в субботниках становилось мерилом общественной активности человека, а к немногочисленным уклонившимся могли применяться меры общественного порицания или даже административного воздействия.

        Первый коммунистический субботник в депо Москва-Сортировочная Московско-Казанской железной дороги 12 апреля 1919 года. Инициаторами проведения первого субботника выступили коммунисты депо Москва-Сортировочная Московско-Казанской железной дороги.^[1]В ночь на субботу (отсюда название) 12 апреля 1919 года в депо Москва-Сортировочная группа рабочих из 15 человек после рабочего дня вернулась в цех ремонтировать паровозы^[2]. В протокольной записи организатора мероприятия, председателя деповской ячейки И. Е. Буракова отмечалось:

     Работали беспрерывно до 6 часов утра (десять часов) и отремонтировали три паровоза текущего ремонта за № 358, 4 и 7024. Работа шла дружно и спорилась так, как никогда прежде. В 6 часов утра мы собрались в служебном вагоне, где, отдохнув и попив чаю, стали обсуждать текущий момент и решили нашу ночную работу — с субботы на воскресенье, продолжать еженедельно — «до полной победы над Колчаком». Затем пропели «Интернационал» и стали расходиться…

      Дана інформація із вільної енциклопедії багато чого пояснює із сказаного на початку. Те, що риторика цієї цитати повністю комуністична та совєцька, немає сумніву, й окремий раз доводить тезу першого речення: ми живемо за комунізмом, хіба що він став трішки дикуватим, ніж був років 30-40 тому. Цікаво чи будуть сьогодні співати інтернаціонал, було б потішно.  Але те, що будуть пити не чай, в цьому просто немає сумнівів.

     Але найцікавішим аспектом в часи дикого комунізму, коли продається та купується все що совається, є предмет бєсплатного труда, який пропагується суботніком, й використовується для воспітанія трудящихся мас. От дикий комунізм мав би розвіяти цю побрехеньку, але виявляється програма сильніша, ідеологія потужніша ніж псевдо ринкові взаємини.

     Дикий комунізм не збирається здаватися на поталу якимось там реформам, демократіям, в кінці кінців здоровому глузду. Коли сенс буття в хаосі; коли німі на панщину ідуть, та діточок своїх ведуть; коли битий, не битого везе, тоді немає місця ніякому порядку та здоровому глузду. Для маскування своєї присутності, дикий комунізм використовує всі способи та засоби, приймаються якісь закони, виносяться постанови, робиться вигляд бурної діяльності цілих органів та установ. А віз і нині там де був.

      Якщо пильно придивитися до сучасного суботніка, й задатися питанням, що є предметом цього бурного праздніка? Правильно – вигрібання срачів. Але чомусь ніхто не задумується яка причина постійного існування тих срачів? Чому кожного року проводиться суботнік, а на тому місці де він проводився все одно з’являються купи сміття та всілякий непотріб? Й як так може траплятися, коли вся поверхня нашої держави розподілена за власниками, а крайнього не має, потрібно проводити якийсь суботнік. В населених пунктах за всі земельні ділянки, що не перебувають у приватній власності відповідають місцеві ради, за приватні ділянки відповідають їх власники. Взаємини між суб’єктами в частині благоустрою регулюються правилами благоустрою. От наприклад у Варві це описано так: 

ПОРЯДОК УТРИМАННЯ І ПРИБИРАННЯ ТЕРИТОРІЇ СЕЛИЩА

3.1.1. Прибирання територій селища, що не визначені як прилеглі або закріплені за учасниками благоустрою, здійснюється комунальним підприємством селищної ради.
3.1.2. Учасники благоустрою, за якими визначена прилегла та закріплена   територія, прибирають і утримують її  самостійно.

3.1.3. За наявності розриву між будівлями, приватними домоволодіннями або земельними ділянками, та якщо межа між ними не визначена актом землекористування, дорогою чи тротуаром – межа території прибирання визначається  по середині розриву між ними.
3.1.4.  Відповідальні посадові особи суб’єктів господарювання , підприємств, організацій, закладів та установ,  які розміщені на території селища, зобов’язані в місячний термін після оприлюднення даних Правил прибути в селищну раду для отримання схеми прилеглих та закріплених за ними територій прибирання…

3.1.6. Власники земельних ділянок, приватних домоволодінь, орендарі, суб’єкти господарювання, організації, заклади і установи, будівлі та ділянки яких розміщені на вулицях, що не мають забудови з протилежної сторони та виходять до берегу річки, ставка  або схилу яру, балки, прибирають самостійно увесь масив до краю води, або увесь прилеглий до їх ділянки схил яру чи балки шириною у межах своєї ділянки або забудови…

      Начебто все зрозуміло всі території селища розділені та мають прибиратися, але де ж тоді повинен проводитись суботнік?

      Те ж саме стосується земель поза населеними пунктами. Основними місцями утворення сміття є автошляхи, але ж вони також закріплені за відповідними організаціями та установами, автодорами. Землі сільгосп. призначення, що перебувають у власності того чи іншого товариства повинні утримуватися ними. Решта земель перебуває у власності держави, що на місцевому рівні представлені державними адміністраціями. Виходить кругом крайні є, відповідальні особи є, а чому ж з’являються срачі, чому ніхто не несе відповідальності з відповідальних осіб? Але ж як тоді проводити суботнік, коли буде порядок. Для чого буде мєнт складати протокол про порушення правил благоустрою та притягувати когось до відповідальності, він краще піде погребе якесь узбіччя чи урочище. Для чого відповідальним особам адміністрації працювати над створенням наприклад районного підприємства, щоб займалося між іншим і благоустроєм, створити нові робочі місця? Для цього треба просити грошей в держави, а потім ще й не буде де проводити суботнік, не буде як звітувати про героїчну боротьбу зі сміттям та інакшими срачами. Ні, так діло не піде, хаос наш удєл. Тому к чорту ті всі закони та правила, таваріщі всі на суботнік!!! Ура, ура, ура!!!

      Й насамкінець, падіння СеРеСеРа явило нам ще одне цікаве суспільне явище – це комуно-християни, не християни комуністи, а саме комуно-християни. Це люди з роздвоєною сутністю, котрі поклоняючись Великому Іллічу, в цей же ж час чтять Христа, Для людини зі здоровою психікою це має бути абсурдно, але ж все таки так є. І цього суботнього дня, коли церква каже про Страсну Суботу, комуно-християни мають все одно йти на суботнік, бо до дня народження Ілліча необхідно пригребтися, й з гідністю зустріти цей світлий день. А Христос хай карає інших.

АМІНЬ.

М. Русич