понеділок, 20 січня 2020 р.

Марнославство та марнотратство.


        17 січня 2020 року відбулося засідання постійної комісії з питань бюджету та фінансів Варвинської селищної ради. Це по суті одне з перших публічних засідань в селищній раді з початку нового календарного року. Я також відвідав це засідання, ще й виявилося недаремно, бо комісія пробувала розглядати моє звернення, але так і не подужала.
     Але засідання почалося не з цього. Перед тим як відкрити засідання комісії, голова комісії депутат Гармаш В.І. уявивши себе місцевою селебрітіз буквально накинувся на мене з метою вибити з рук камеру, якою я мав намір проводити відео зйомку засідання комісії.
Це все відбувалося під гучне коментування, що виявляється поки не почалося засідання нічого тут знімати, бо це втручання в приватне життя. До цього депутата під’єдналася ще одна зірка-селебрітіз депутат Небрат В.І., який почав розповідати, що так як його приватне життя дуже цінне та цікаве, то за ним постійно полюють, хтось десь бігає знімає світлини, які начебто його якось там паплюжать. Більше того, я постійно цікавлюсь його приватним життям пишу про нього, його дружину, що їй холодно і так далі. Для чого я переповідаю цю всю історія? А для того щоб розставити всі акценти та крапки над «і», щоб окремі депутати не уявляли себе селебрітіз, а краще займалися виконанням своїх обов’язків на які їх за їх згодою уповноважила громада. Так от наші славні селебрітіз, мене не цікавить ваше приватне життя, ні ваше особисто ні членів ваших родин, дітей, дружин, коханок чи коханців. Мене не цікавить яка температура тіла в дружини депутата Небрата В.І., я її не міряв і не збираюся міряти, і я не писав про це. Про це писала пані Небрат, яка працює у варвинській гімназії, і саме вона оприлюднила таку свою позицію і відчуття в соцмережі. Для мене ви панове не селебрітіз, ваше приватне життя мене ніяким чином не цікавить, і повірте мені, і не зацікавить. Натомість мене цікавить як мешканця Варви та громадянина України те як ви виконуєте функції місцевого самоврядування, на які ви добровільно погодилися та підписалися. І лише в цьому контексті я цікавлюся вашою бездарною діяльністю. Я ж не найнята вами помийниця, яка стрибає ціле засідання комісії з фотокамерою, щоб вловити якийсь кадр, щоб до нього причепити потім свої чергові помиї. І не так, а за 350 тисяч гривень, які ви заплатили за її помиї та ваше відбілення в 2019 році з бюджету громади. Звиняйте але ваших дурних забаганок я не збираюся виконувати та грати у ваші ігри про селебрітіз та ваше типу приватне життя. У сесійній залі вашого приватного життя не має і не може бути. Чи можливо вам так у голову вдарила рідина, що вам здалося що ви ту залу приватизували? Тоді інша справа, то заявіть про це.
      Це що стосується потаємних бажань наших селебрітіз. А що стосується їхньої бездарної роботи, то тут є що розповісти та додати. І ця інформація буде стосуватися не тих двох питань порядку денного, які начебто розглянула ця комісія, і навіть не стосовно двох звернень громадян, які комісія просто не змогла прочитати та обговорити, а трошки інших тем. До речі стосовно звернень громадян, що ж може бути простіше, прочитали звернення обговорили, надали слово сторонам за умови присутності таких та відповідно прийняли рішення. Надзвичайно складно та страшно в результаті словесний пінг-понг між головою комісії та секретарем ради: ви нам підготували пропозиції? А в нас пропозицій немає, в нас все нормально, і так далі. Це навіть не ганьба, це повна імпотентність, суцільна і тотальна, а також бездарність.
    А найцікавіше було поза засіданням комісії, бо вже її засідання головою комісії було закрито. І коли депутати бюджетної комісії вже зазбиралися тікати із зали, до них звернулася їхня колега, голова комісії з законності, Прищенко Т.І., вона ж директор школи № 1 у Варві. Так от, так як її питання стосувалося бюджету та коштів, то вона і хотіла поговорити саме з депутатами бюджетної комісії, хоча надумалася це робити не в межах засідання комісії з подальшим розглядом на сесії, а так у форматі балачки зі своїми колєгами. Балачка той балачка. На даному етапі, в даних умовах іншого формату і не могло відбутися. Сарафанне радіо передає, що пані Прищенко мала непросте спілкування в середині очолюваного нею колективу, який і по суті змусив депутатку розпочати таку розмову. Так от Тетяна Іванівна оголосила про те, що в колективі в якому вона працює наростає невдоволення діями органів місцевого самоврядування у зв’язку з тим, що з першого січня 2020 року додаткова виплата до зарплат педагогічних працівників, так звана престижність, буде складати 20 % від посадового окладу. При цьому в минулому році така доплата складала 30 %. Вчителі не хочуть сприймати балачок чиновників, що буде так, і шукають купу аргументів та суперечностей по відношенню до позиції чиновників Варвинської ОТГ. Натомість позиція бухгалтерії та керівництва кантори така, що в нас усе по закону ми все правильно робимо. І певний обмін думок ні до чого не привів. Бухгалтер відділу освіти позицію на майбутнє заявила, але причини таких своїх дій, які тягнуться з минулого озвучувати ніхто не хоче. А історія ця почалася давно, з моменту утворення ліцеїв, тобто більше як півтора роки тому, про що я неодноразово наголошував в моменти додаткових виділень коштів, які призначалися як доплата педагогам за роботу в престижних навчальних закладах, якими на їхню думку є ліцеї. На це законодавство передбачає 10 % доплат до зарплат педагогам. Але реально ліцеїв не існує, відповідно такі доплати є незаконними, відповідно всіх вчителів таким чином взяли так би мовити в спільники цієї незаконної схеми та втягли в такі порушення законодавства. Так тривало півтора роки, на це все діло витратили з селищного бюджету на мою думку не менше ніж 3 млн. грн.. Але прийшов час і комусь дійшло, що схєма стрьомна, треба щось робити та це все діло відміняти, кидати. А на додачу до цього всього дєнєг нєт, тільки на лавочки, ось і вчителів привітали з новим роком. Це все я розповідаю, тому, що публічно про це ніхто не говорить, поки що це не є предметом перевірок компетентних органів, відповідно я так розумію мало людей в тому числі вчителів достеменно розуміє звідки бралося 30 %, і чому вони перетворилися на 20 %. Оце наконюхувалися. Спеціально таке навіть не придумаєш. Вас шановні взяли до ОПГ, втішайтеся.
До цього виступу пані Прищенко доєднався депутат Небрат В.І., також директор школи, ліцею якого не існує. Василь Іванович в своєму стилі почав шукати винних. Таким виявився перший заступник селищного голови Кальний О.В., бо саме він виявляється переконав депутата-директора у потребі створення псевдо-ліцеїв, потім винною стала так звана ОТГ, безособово, бо якби не ОТГ, то було як і раніше, і так далі. Що тут можна зауважити та додати. Звичайно пан Небрат не скаже, що це моя помилка та відповідальність, тому з’являються кальні та отг. Але ж хто приймав рішення, хто голосував, хто є депутатами Кальний чи Небрат з Прищенко??? Шановні, якщо ви не можете розглянути звернення громадян, то відповідно, що ви можете, ви можете вивчити та передбачити ці всі обставини? Та ні Василь Іванович, ви освітянин, а не Кальний, хто  кому має розповідати про освіту, ви чи миші? Але сильної впевненої позиції ви не мали, бо якби мали, ми б почули це на засіданні сесії ще у червні 2018 і ви б тоді сказали, що таких рішень приймати не можна. Але дійсність інша результати інші, події розвиваються за іншим сценарієм. То хто ж винен? Ви чи миші?
Але послухати депутатів, це сталося саме собою, самі школи стали ліцеями, потім навпаки перестали ними бути, а там лавочки самі себе купили, квітнички, ще якісь дурниці. І це звичайно не депутати, то все вона, вона робить, ото воно і пороблено. Вона сама приймає бюджет, сама його виконує, сама призначає скільки буде престижність у вчителів, сама купує лавки, купує воза, на свій розсуд тринькає гроші, а депутати в нас так, для меблів, вони тільки щоб потеліпати язиками перед камерами, а як до діла, то не ми, то вона чи то він. В нас немає ні комісії з питань бюджету та фінансів, немає і голови комісії, і все продовжується бла-бла-бла. Як казав один з теперішніх депутатів, нам головне вибори виграти. А на запитання, а що ви далі будете робити з Саверською, відповіді так і не прозвучало. Так вона і не звучить і по сей день. І так буде постійно, тільки чим далі тим гірше. Гроші закінчуються, полєзниє ідіоти я надіюсь також, хоча в це слабше віриться, і далі буде все «веселіше» і «веселіше».
20.01.2020 року
Павленко Дмитро

17 коментарів:

  1. Витрачання коштів на педагогів -це не марнотрацтво. Влада повинна дбати про людей, які формують майбутній цвіт нації. Такий принцип в усьому цивілізованому світі. Держава передбачила, що доплата за престижність праці педагога має бути до 30 відсотків. Районна влада виділила ці кошти,сільські школи з 1 січня отримають ці кошти. Піарити того, хто зробив це, не буду, бо не є прихильником, скоріш навпаки. Дуже прикро, що наша ОТГ не може знайти цих коштів для педагогів двох Варвинських шкіл.Одумайтеся,шановні депутати та чиновники, вибори восени, не робіть помилок, про які будете потім жаліти. Жадібність руйнує свідомість людини, знищує здатність приймати правильні, виважені рішення.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добра людина не та, яка переступає через себе, аби іншим було комфортно. Добра людина - це та, яка після ляпаса підставляє другу щоку. Та, на жаль, ні одних, ні інших у нашому світі не можна знайти у великій кількості. На противагу цьому бачимо злість, ненависть, заздрість, гордість, отруту в серці людей, які нас оточують.

      А так просто бути добрим!

      Робити безкорисні добрі справи. За посмішку, за просто так! Кожен починає із себе... Тоді у світі на декілька добрих сердець стане більше...

      Видалити
  2. Інколи приходять в голову різні речі, які на даний момент є досить важливими. Але чи не вчасно, або не буває під рукою клаптику паперу, щоб зафіксувати, а тоді і забувається... Добре, що зараз є така можливість занотувати те, що тебе турбує в певну мить у форматі замітки блогу, щоб потім повернутись до цього, щоб осмислити і переварити, покопатись в собі, зрозуміти чому все так...
    У військових є статут, який, говорять, що до кожної літери виписаний кров'ю. Можливо теж заведу собі його аналог у вигляді співтовариства, який назву щось на кшталт "влучно підмічено", або й лишу так "думки вголос".
    Цього разу в голівоньку каруселлю залетіло чимало думок, але другосортне відсіялось, а лишилось найзлободенніше.
    Якось помітила, і неодноразово, що коли ти чуєш в свою адресу безпідставні звинувачення у чомусь, то обов'язково, той, хто звинувачує, сам з тобою так вчиняє. Навіщо запитаєте? Можливо щоб відвернути від себе увагу й здаватись рожевим і пухнастим самому собі, на вашому фоні, який він обгадив. Адже кожен судить по собі.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. - Пожалуйста, заботься обо мне!
      Я вырвалась из замкнутого круга,
      В тебе найдя любовника, и друга,
      И принца на серебряном коне…

      Я вырвалась из круга «я-сама».
      Я самоутвердилась. Я устала.
      Возьми меня на ручки с пьедестала
      Гордыни, честолюбия, ума...

      Я самоотвердела. Я тверда.
      На мне не остается ран от терний.
      А я хочу быть мягкой, и вечерней
      Я женщина. Я самка. Я – вода.

      Я слабая. Не баба. Мне слабо:
      Коня, и шпалы веером, и в избу,
      И если в доме мышь – то будет визгу,
      И я не претендую на любовь –

      Я слабости минуточку хочу.
      Я девочка. Я жалуюсь. Я плачу.
      Лежу в постели, свернута в калачик –
      И таять, как Снегурочка, учусь.

      Я сдам свои права, с таким трудом
      Добытые. Ты прав и ты по праву
      На всех моих врагов найдешь управу
      И всех моих друзей запустишь в дом.

      Ты добрый. Ты высокий. Ты – плечо.
      Ты два плеча, и твой спокойный запах
      Уткнуться и не думать ни о чем,
      Уснуть в твоих больших мохнатых лапах..

      Ты сильный, но о каменной стене
      Не тщусь – наелась. Хватит. Не желаю.
      Любить не обязую. Умоляю:
      Пожалуйста, заботься обо мне!

      Видалити
    2. О тамара дає. її необхідно премією нагородити. Ну й, поетеса.......

      Видалити
    3. Так дійсно, можна порівняти з Шевченком. Визріла на голову ОТГ.

      Видалити
    4. Навіть найчерствіша людина, навіть наймізерніше створіння любить щось або когось, це найприродніша потреба -любити самому і щоб любили тебе. Це почуття у всіх розвинене по-різному і спрямоване на різні речі, але немає жодної істоти, якій би воно не було притаманне. Часом любов може набувати навіть потворних форм, але й тоді вона викликає якесь співчуття. Та на щастя, це буває рідко. Переважно любов прекрасна, вона робить прекрасними людей і світ. ЇЇ джерела - в природі, у барвах дня і ночі, у квіті й листі, вогні і воді, у звуках і дотиках, у високих пориваннях, щедрості, безкорисливості, у родинному теплі і щирій дружбі, у таїні народження нового життя, співчутті і доброзичливості. Навіть у болях і стражданні: вони неминучі, але любов гоїть рани і повертає до життя.

      Видалити
  3. А Зима зачіпає Діму за живе, ох як зачіпає. Пукан у нього горить не по дитячому

    ВідповістиВидалити
  4. Облиште. Особі, про яку тут згадано і яка "вже визріла", ну дуже далеко до звання хоч якої-небудь поетеси...
    Якщо мені не зраджує пам"ять, це вірш Марини Цвєтаєвої!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Може, хтось ще пам’ятає старий анекдот: «Приїжджає чукча до столиці поступати у Літературний інститут. Його питають:

      - Панаса Мирного читали?
      - Ні.
      - А Лесю Українку?
      - Ні.
      - А Гребінку? Невже й Гребінку не читали?..
      А він так ображено:
      - Ні, не читав. Чукча ж не читач, чукча письменник.»

      Видалити
    2. Ви хочете сказати що і в нас ті шо визріли є чукчами?

      Видалити
  5. Ви правду пишете, але привласнити ця особа може все.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Школо! Мати моя рідна…

      Скільки гроз прогриміло, скільки вітрів перевіяло, а ти все стоїш оповита, мов серпанком, любов’ю і ніжністю.

      Все своє свідоме життя пов’язане зі школою. Що я вам скажу: «Складна інституція ця школа.» Одна справа, коли ти в ролі учня у школі; і зовсім інша, коли ти виступаєш у ролі вчителя, вихователя, педагога,директора. Але як би там не було школа без дітей – це порожня будівля, яка нічого не вартує.

      У нашій школі щороку зменшується кількість учнів. У цьому навчальному році також. Болить душа за свою школу, і за такі самі інші школи України, але нічого не вдієш, така сумна статистика. Інколи руки опускаються, але глянеш у вічі дітям і розумієш, що заради їх потрібно жити, творити ввесь час бути у пошуку, щоб задовольнити їх інтелектуальні та матеріальні потреби.

      Видалити
  6. Приїхала Наталочка. Гарно написано за свинку. тільки свинка рилась не в багнуці. а земельці під валками.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Бо там кукуруза із року в рік росте. Та й площа дебела.

      Видалити
  7. Коли вже ти тварино нажерешся??Хоча не зрозуміло хто пише?Чи земельна падла чи газетна??

    ВідповістиВидалити
  8. Якщо Саверську оточують отакі наталочки, а їх там аж 5осіб, настане горе не тільки Саверській, а всьому населенню ОТГ.

    ВідповістиВидалити