Лаванда.

З настанням прохолодних вечорів, стає все приємніше, випити чашечку гарячого чаю або запашної кави. Про те, як ми можемо їх скоштувати вдома, писати нема сенсу, а от що ми можемо відвідати на теренах Варвинщини, це вже більш цікаво… Відтепер, ми спробуємо провести екскурс по закладам Варви та прилеглих територій, з точки зору простих споживачів. Мова піде про заклади громадського харчування та відпочинку.

Надихнуло на все це останнє відвідування всім відомої Лаванди. З неї і почнемо. А діло було так … ;)

Зустрічаю ввечері друзів (31.08.2012), починаємо розмову, розмова йде легко і цікаво. Не помічаємо як проходить вечір. І тільки холод змушує нас відволіктись. Ну, зимно то й зимно, але ж ми живемо в цивілізації і миттю вирішуємо заскочити в якийсь заклад на чашечку чаю. Вирішено відвідати Лаванду. Вже на під’їзді бачимо що вона працює в такий час (близько півночі), що приємно радує. Заходимо, розміщаємося за вільним, хоч і не прибраним столиком, одноголосно вирішено – зелений чай і шоколад. Знаючи, що чекати обслуговування доведеться довго, направляюсь до барної стійки і намагаюся зробити замовлення. Отримую відповідь: «ми працюємо до 00.00, далі не обслуговуємо…». Ну що ж, є графік і маємо те, що маємо. Розвертаюся і в спину чую: «Чи ви якісь особенні?! А шо, ми тут должні всю ніч тут сидіть?!». Теж розумію що дівчинка стомилася за день і хоче виговоритися. І тут, починається саме цікаве. Підходить компанія, і замовляє пиво (до речі, після півночі, ціни на пиво дивним чином стають «все по 10», я не спеціаліст в даній специфіці, але щоб протягом доби були різні ціни, мене теж здивувало). Ну то вже інше. А я повернусь до фрази що всі тут однакові, на рівних правах і після півночі бар не працює. Починаю цікавитися що можна придбати після півночі, а що не можна. І з’ясував, що не асортиментом обмежені, а бажанням. Цитую: «от кому хочу, тому і продаю…». Мене це не то щоб обурило, але певний дискомфорт підібрався і почав гризти мою свідомість. Починається діалог:

-          Шановна, як я можу до Вас звертатися (ідентифікатора особистості, звісно, не знаходжу).

-          А яка тобі різниця?

-          Книгу скарг і пропозицій.

-          У нас нема.

-          Де куточок споживача?

-          Шукай…

-          Я вас прошу, все ж таки, дати мені книгу скарг і пропозицій.

Бармен починає набирати  якісь номера, і викликати «службу підтримки». Я вже зрадів, думаю, ось приїдуть, допоможуть знайти все ж таки ту книгу скарг і пропозицій. На фоні продовжується торгівля. Служба підтримки так і не приїхала.

Друзі просять відвезти їх додому. Відвіз, на зворотному шляху думаю, може це просто не продають чай чи каву, бо на них залишилась ціна та що була до півночі?! Ще раз під’їзжаю, до закладу, зустрічаю знайомих з кавою, питаю чи подорожчала кава, відповідають що ні, 5 грн. (еспрессо). Впевнившись в тому що бармен керується виключно своїм настроєм їду далі.

Остаточне резюме, звісно, робити зарано, але початок покладений.

Заклад працює довго, а можливо і саме пізніше, у Варві, зачиняється, але не факт що вам пощастить щось взяти, все залежить від настрою бармена. Підготуйтесь до зміни цін після півночі.

Далі буде…