Винні всі!?

В заголовку не моя позиція, не моє твердження, не моя думка чи переконання, це чергова відмазка чиновників, які хочуть приховати свою недолугість та неспроможність. Але давайте про все по черзі.

Наприкінці минулого тижня, а саме в п’ятницю я зробив для себе відкриття і був доволі здивований. Виявляється я винний в тому, що дитячі садки в Варві близько двох тижнів не опалювалися. Оце фантазія в рєбят. Щоправда, в очі в одному з дитсадків мені сказали, що винні всі. Як всі, депутати ж проголосували за виділення коштів, які до них претензії, а ви ж кажуть, прийняли рішення про закупівлі через систему Прозоро з 3000 грн, і довго все треба купувати, от якби було з 200 тисяч гривень, діти б не мерзли. Супер, от де гнучкість. Виявляється, вся Україна може купувати товари та послуги з 3000 грн, а в Варві не можуть. Хто винний – депутати. Красавчики. Виявляється, відповідальність за дії чи бездіяльність несуть не конкретні посадові особи, не конкретні чиновники, що отримують зарплатню, і не виконують свої посадові обов’язки, а депутати, що на громадських засадах, які не є виконавцями, і ніяким чином не можуть вплинути на виконання тих чи інших завдань та обов’язків, в більшості випадках повністю підтримують ініціативи селищного голови, в тому числі виділення коштів для опалення дитсадків, і все одно вони винні.

А вже в суботу, совєцька преса прямо мене звинуватила в не опалюванні дитсадків. Виявляється я все одно не голосував за виділення коштів, я не змінював свою позицію, навіть в той момент коли депутатський корпус продовжували шантажувати дітьми. Так, я заявляю, що районні чиновники разом з селищним головою та апаратом селищної ради, разом з керівництвом дитсадків, взяли в заручники дітей та їх батьків. Звичайно я не буду піддаватися на такий шантаж, я вважаю що необхідно усунути від повноважень тих хто ними зловживає, а не піддаватися на шантаж, який буде продовжуватися завжди, і будьте певні, що діти будуть завжди мерзнути, тому що чиновники не несуть ніякої відповідальності за це, і це роками. І завжди чиновники та посадові особи будуть вигадувати фантастичні історії, і шукати винних. Зараз це Павленко, завтра це Петренко, а після завтра Іваненко, і без різниці, які будуть обставини, завжди будуть винні ті, які мають найменше відношення до тих чи інших зловживань чиновників.

І мене в цьому дибільному випадку не турбує ця травля мене особисто, мене найбільше турбує те як на це реагує громада. Чи громада ведеться на ці фантастичні вигадки та побрехеньки, чи громада переходить в режим «палєзнава ідіота», який ведеться на все підряд, чи можливо громада раз і на завжди скаже припиніть брехати і виконуйте свої обов’язки, не можете чи не хочете – йдіть додому.

Я вже неодноразово висвітлював тему фінансування та управління дитсадками. До речі, ці всі питання про які я говорю це не історія суто селищної ради і окремо Варви. Ця історія стосується всіх населених пунктів району, просто ми, частина депутатського корпусу селищної ради, вирішили припинити це неподобство, коли громаду яку ми представляємо, одурюють і ошукують на гроші і не тільки, а села просто мовчать, бо або не знають, або просто носять язики в дупі. Чи повинен нормальний депутат мовчати, коли він знає та розуміє, що протягом 2015-2017 років, до селищного бюджету з районного не надійшло трохи більше 5 мільйонів гривень. Звичайно, на думку депутата Волох Ніни Миколаївни ні, бо вона отримує зарплату з районного бюджету, її не цікавить надходження 5 мільйонів до бюджету селища, тому вона і ходить і розносить вістки про те, що Павленко хоче закрити дитсадки, що Павленко, розпинає дітей, а потім їх їсть (я звичайно перебільшую, але суть та ж сама). А на мою думку, ми повинні боротися за свої права, а не ходити з язиком в дупі. Шановна громадо, Вам все одно чи Ви отримаєте 5 мільйонів, чи Вас просто пошлють нафіг? Це наші гроші, які нам не віддали, а щоб не віддавати взяли в заручники дітей, то чи треба припинять це бл..дство, чи ні? Чи ви збираєтесь все життя терпіти, і слухати, як цькують того хто не збирається терпіти?

Ця історія з дитсадками у Варві закінчиться після об’єднання громад, звичайно тільки для тих хто об’єднається, але не закінчиться для інших населених пунктів. І хоч ця історія закінчиться, це не значить, що не з’явиться якась подібна історія, бо держава в нас така, бо ми маємо таких чиновників та такі громадські взаємини. Тому я ще раз опишу ситуацію, як я її бачу, а кожен зробить свої висновки.

Ситуація з неповним фінансуванням дитсадків з районного бюджету з’явилася в 2015 році в зв’язку зі зміною законодавства. Ці зміни полягали в тому, що податкові надходження від податку на доходи фізосіб повністю були передані з селищного чи сільського бюджету до районного (а це у селищному бюджеті до 2015 року були найбільшими надходженнями і складали до 10 млн в 2014 році). При цьому були передані і зобов’язання по видатках. Зокрема, так як найбільші видатки місцевих бюджетів були на дошкільну освіту (4,2 млн грн. в 2014 році), то і ці видатки були передані до районного бюджету. Але після зміни законодавства протягом 2015 року районні чиновники при підтримці обласних зробили все, щоб обдурити селище та села. Це було саме так, і тут претензії до них найменші, в побуті можна сказати, а хто Вам лікар, що Ви даєте себе обдурити. І як на мене, основна причина такої ситуації це те, що розпорядник селищного бюджету – селищний голова ніяк не відреагувала на такі маніпуляції районних чиновників протягом 2015 року, тобто на початку цих маніпуляцій. Вона б і далі не реагувала, якби я з колегами не вивчив цю тему і не порушив це питання. Але все одно це було пізно, це був листопад 2015 року. І вже тоді я пропонував подати до суду на дії та бездіяльність районних чиновників. Але як казала мені тодішня голова бюджетної комісії селищної ради, от бери, каже, і судися. На тому тоді розмова і скінчилася. І тут безперечно вся відповідальність лежить на Саверській-Лихошві, це її відповідальність в тому, що ми, громада селища, проґавили момент, свої права та свої кошти. Але чи можемо ми, громада, ставити їй претензії. Безперечно, що ні. Чому ні, тому, що Валентина Василівна по великому рахунку не знає бюджетного процесу та законодавства, не збирається його вивчати та й вже не вивчить в силу різних обставин. В апараті селищної ради також немає посадових осіб, які достеменно і добре орієнтуються в бюджетному процесі, тому обстоювати, свої права та інтереси по суті нікому. З’явилося пару депутатів та членів виконкому, але ж їх тут же ж давай «мочити». І тому претензії громада може ставити собі, і лише собі. Перед виборами, під час і після також.

Через рік, в листопаді 2016 року, селищний голова зважилася на судову справу проти районних чиновників. Але тільки й того що зважилася, тобто поставила підпис під відповідними документами та проголосувала на сесії, а в подальшому ніяких дій не вчиняла, тобто завзятості не проявляла, не «хворіла» цим питанням, а місцями не проявляла навіть уваги. Ми втратили рік, ситуація з недофінансуванням перетворилася на норму, бо вже тривала майже два роки, і все таки нам вдалося поновити позовний термін та розпочати судовий процес за 2016 рік, а 2015 рік був вже втрачений. Нами, представниками селищної ради був програний суд першої інстанції та пізніше наприкінці літа програний і апеляційний суд. Але ще в липні 2017 року нами було зроблено численні звернення до селищного голови як усно так і письмово. Було кілька шляхів тиску на районних чиновників, було кілька варіантів дій, не чекаючи результату суду змушувати та ставити перед фактом районних очільників. Валентина Василівна вибрала варіант відсидітися. І коли ми 30 серпня програли суд, хоча і нам прямо не докоряв ніхто, але відчувалося, що ніхто ні за що боротися не збирається.

Що ж стосується районних чиновників, то звичайно мене особисто не покидає думка, що обидва суди вони «рішали», при тому після апеляційного виглядали змученими, і він не відбувся для них за просто так. Але все одно розуміючи хиткість ситуації почали якісь рухи на зустріч. Тобто рухи по до фінансування ДНЗ. Ці рухи до речі тривають і по цей момент, і стоять на місці. Побачимо як все буде розгортатися. Як на мене побачивши, що шантаж діє на основну масу депутатів, я думаю, що ніхто ніякі кошти додавати не буде, будуть продовжувати шантаж та прикривання дітьми.

А що стосується конкретно ситуації з відсутності опалення в дитсадках, і ситуації – винні всі, а Павленко найбільше, то тут взагалі все банально. Причина в тому, що чиновники всіх мастей і пород не виконують вимоги законодавства. От і все. І якщо хтось розказує, що в нас такі закони, що їх не можна виконати, що вони такі погані, що гірших немає в світі, то будьте певні ці люди ніколи не читали ніяких законів, і тим більше не вивчали як ті закони застосовуються на практиці.

От я особисто більше 5 років вивчав бюджетне законодавство і бюджетний процес, і п’ять років спостерігав та вивчав як він відбувається. І з впевненістю можу сказати, що бюджетне законодавство в нас добре виписане, місцями дуже, от тільки воно виконується відсотків на 20, а на 80 ні, оце має місце. І які б золоті скрижалі ви б не виписали, якщо буде таке їх виконання як існує зараз в Варві та Україні в цілому, ніякі золоті закони Вам не допоможуть.

От наприклад, ситуації з не опалюванням дитсадків згідно законодавства бути не може, від слова зовсім. Бюджет любої громади, відповідно любої бюджетної установи та організації в цій громаді, за видатками виконується згідно кошторисів, які затверджені відповідно до законодавства. (пункт 6 статті 78; статті 46 та 47 Бюджетного кодексу України).

Кожна бюджетна установа повинна мати кошторис, або нормативною мовою: бюджетна установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси. (пункт 3 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ). Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів (пункт 5 згаданого вище Порядку). Так от, жоден з дитсадків у Варві не має індивідуального кошторису. Більше того кошториси які є, розроблені та затверджені в порушення вище згаданого Порядку. І таких порушень там маса, їх описувати можна на сторінок дві формату А4 шрифтом 12. А що стосується енергоносіїв для бюджетник установ, які мають бути передбачені у відповідних кошторисах то абзац 5 пункту 43 Порядку говорить наступне:

Розпорядники повинні затвердити у кошторисах обсяг коштів для проведення розрахунків за електричну і теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, у повному обсязі в розрахунку на рік з урахуванням коштів загального та спеціального фондів відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. До кошторисів додаються детальні розрахунки за КЕКВК 2270 "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв" на підставі затверджених в установленому порядку лімітів.

Тобто кошти на газ повинні бути передбачені на весь календарний рік, то чому дитсадки не опалювалися, чому кошториси були затверджені не на весь обсяг енергоносіїв. В чому причина? Чи я заважав посадовим особам розробляти та затверджувати кошториси?

Таких питань в діяльності двох дитсадків у Варві сотні, і стверджуючи це я помилюся на одиниці. Це питання відповідності законодавству і статутів, і фінансування, і харчування дітей, і їхнє медичне обслуговування, дотримання санітарних норм загалом тощо. І чиновники ходять на роботу і особливо не збираються звертати увагу на ті всі проблеми. Увага чиновника на ту чи іншу проблему з’являється після того, як з’являється значний розголос проблеми та подальший резонанс. А поки такого немає чиновник спить спокійно, звинувачує в своєму неспокої тих поодиноких, які мають сміливість про це говорити. І саме байдужість широкого кола громадян, яких це безпосередньо стосується, в даному випадку батьків дітей, і забезпечує спокій тих чи інших чиновників.

І от тут варто згадати про те, що винні всі. Так, в такому контексті, винні всі, перш за все батьки дітей. Чому? Тому що не захищають права свої та своїх дітей безпосередньо в дитсадках, хоча мають повне на це право. Це право їм забезпечено пунктом 3 статті 20 Закону України «Про дошкільну освіту»:

3. У закладі дошкільної освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу дошкільної освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу дошкільної освіти.

Окрім цього Положенням про дошкільні навчальні заклади:

45. Органом громадського самоврядування у дошкільному навчальному закладі є загальні збори (конференція) колективу закладу та батьків або осіб, які їх замінюють, що скликаються не рідше одного разу на рік.

46. Загальні збори (конференція):

обирають раду дошкільного навчального закладу, її членів і голову, встановлюють строк їх повноважень;

заслуховують звіт керівника з питань статутної діяльності закладу, голови ради дошкільного навчального закладу, дають їй оцінку шляхом таємного або відкритого голосування;

розглядають питання навчально-виховної, методичної та фінансово-господарської діяльності дошкільного навчального закладу;

затверджують основні напрями вдосконалення роботи і розвитку дошкільного навчального закладу.

47. У період між загальними зборами (конференціями) діє рада дошкільного навчального закладу, діяльність якої регулюється статутом.

Рада дошкільного навчального закладу організовує виконання рішень загальних зборів (конференцій), розглядає питання поліпшення умов для здобуття дошкільної освіти, зміцнення матеріально-технічної бази, поповнення й використання бюджету закладу, вносить пропозиції щодо морального і матеріального заохочення учасників навчально-виховного процесу, погоджує зміст і форми роботи з педагогічної освіти батьків.

До складу ради дошкільного навчального закладу обираються пропорційно представники від педагогічного колективу і батьків або осіб, які їх замінюють.

Засідання ради дошкільного навчального закладу є правомірним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її членів.

Так от, законодавство надає можливість батькам безпосередньо брати участь в управлінні дитсадком в якому вчиться їхня дитина. Саме батьки можуть, мають право та й зобов’язані перед своїми дітьми захищати їх права та вести порядок денний в дитсадку. А не вислуховувати постійно, що ви прийдіть, та принесіть, а давайте здамо гроші, а давайте ще щось. Люди добрі, якщо ви не хочете слухати це все, то прийдіть хоч раз в рік та послухайте звіт завідувача дошкільним закладом, та задайте питання чому діти мерзнуть, чому немає кошторисів та передбачено коштів на весь рік, чому групи в дитсадках переповнені, з чого складається платня за дитсадок, чим саме харчуються ваші діти, чи відповідає це нормам і інші питання. Але зараз все відбувається як на зображеннях внизу, і тоді – винні всі!

І на сам кінець, до закінчення цього року лишилося два місяці. На до фінансування двох дитсадків в смт Варва до кінця року необхідно близько 2 млн. грн., і от побачимо чи районні чиновники зможуть реабілітуватися хоч за 2017 рік, чи будуть додушувати та обливати лайном через псевдо пресу депутатів.

28 жовтня 2017 року

Павленко Дмитро