Зі святом Купайла.

Ще не так давно, перед жовтневою вакханалією, коли календар офіційний майже відповідав народному, в день літнього сонцестояння святкували Купайла (в теперішній час припадає з 21 на 22 червня). Містерія Купальської ночі вже минула, але й вдень на Купайла (тобто 22 червня) наші предки святкуючи продовжували ту містерію. Зокрема на Варвинщині був звичай саджати дівчину до ями, про це ви можете почитати нижче.

9. ОБИЧАЙ САДЖАТИ ДІВЧИНУ ДО ЯМИ

У деяких місцевостях України, зокрема на Чернігівщині та на Херсонщині є звичай такий:
Напередодні Купала хлопці викопували яму в лісі чи біля води (найкраще було сполучення першого з другим). Яму добре оздоблювали квітами та зеленими гілками, на середині ями робили “зелений трон” – підвищення для сидіння з зеленого дерну. Той трон обставляли зеленим гіллям.
Дівчата плели вінки – одні напередодні, а другі в день Купала. Ті вінки, що плелися напередодні, виставляли на сонце, щоб їх “сонце обцілувало”, а вінки, які плели в день Купала, зберігали свіжими, як і ті вінки, що плели для пускання на воду.
У день Купала, перед обідом, дівчата з співом купальських пісень ішли гуртами в ліс, чи на воду, несучи вінки до згаданої ями. Там водили хороводи, співали магічних пісень, провадили гри. Потім вибирали дівчата з-поміж себе найкращу, найдобрішу. Вони називали цю дівчину “Купалочка-Фортуна”. Гуртом при співі всі дівчата її одягали у вінок, квіти, у зелень, скроплювали її водою й з магічними приказками та співами урочисто опускали до ями. Очі “Купалочці-Фортуні” зав'язували. У ямі саджали її на “трон” і обводили повз стіни, де були розставлені численні вінки, і зів'ялі й свіжі. Посадивши до ями, вони її заворожували, співали відповідних пісень.
…Купалочко-Фортуно, ти є там, –
Подай сюди вінець щастя нам… [447]

Одна з учасниць хороводу підходить до ями й простягає руку. “Купалочка-Фортуна” бере один вінок і подає догори. Вона не бачить, який бере – свіжий чи зів'ялий. Коли свіжий – дівчина, якій подано вінок, скоро вийде заміж, – коли ж Купалочка подасть вінок зів'ялий – “зів’ялий” і безнадійний буде рік дівчини. Так увесь час приспівують Купалочці, поки не подасть вінців усім дівчатам.
По цій церемонії із співом виводять “Купалочку-Фортуну” з ями (у ямі зроблені “зелені” східці) й усі йдуть до води, де вкидають ці вінки у воду.
Перед спуском “Купалочки-Фортуни” до “ями щастя”, співають цікаву пісню:
…Вийди, вийди, Фортуно,
До нашого Лада – гай!
Подаруй віночки нам,
Подаруй віночки нам!
------------------------------
Ой Купало-Купалочка,
Віночки подай!
Віночки подай!”
Між іншим, подібний обичай в інших місцевостях провадиться на Русальному тижні. Це звичайно, видно, дуже стародавній і в більшості місць України вже забутий, а разом і нерозгаданий…
Цей обичай мені не довелось спостерігати, але декілька оповідань про нього чув. Дуже добре мені оповів про це Андрій Карпенко на Варвинщині, Полтавщина. Докладно “Саджання Купалочки до ями” описав Чубинський у своїй праці (Чубинський, 29 і 195). (Згадує про цей обичай і М.Грушевський у I томі “Історії української літератури”, стор. 188).

За книгою:

Килимник Степан

«Український рік у народних звичаях в історичному освітленні т. 4: (Літній цикл).» – стор. 448