Особисто я, особливо в світлі останніх 5 років
війни москви проти України, розглядаю Голодомор 1932-33 років як один із актів
такої війни, такий собі один епізод переможного для москви знищення України та
українців. Так само як і зараз, той страшний епізод не міг відбутися без
колосального інформаційного супроводу. Тобто інформаційна війна була безумовним
необхідним елементом всіх інших дій, а можливо навіть основним елементом.
Такий інформаційний супровід Голодомору
з боку окупаційної московської влади здійснювався на місцях створенням районних
газет у всіх без виключення районах. Тобто в райцентрах незалежно від їх
розміру та значення створювався друкований орган районного відділу компартії і
в подальшому такий друкований орган і здійснював інформаційний супровід. Це все
відбувалося на початку 1932 року, буквально з 01 січня того року. Так відбулося
і у Варві, як районному центрі тоді ще Прилуцької округи. Можна лише уявити,
які колосальні фінансові, організаційні та людські ресурси були використані
червоними московітами для нашого знищення. Робилося це безперечно руками в тому
числі місцевих колаборантів, а місцями в основному їхніми руками.
А починалося як ми можемо всі бачити з
тодішніх публікацій з покладання обов’язку на відповідну територію збирання
якоїсь певної кількості зерна, наприклад 3000 тонн, як для Варвинщини.
Безперечно такий обсяг був взятий методом стелі, але весь січень місяць тривав
так званий місячник такого збирання, тобто кожен мусив щось здати до колгоспу.
І як можна бачити з публікацій нікого не цікавило де буде братися і яким чином
буде братися таке зерно, просто населення виставили на певне зобов’язання, от і
все.
Звісно така так звана хлібозаготівля не
виконувалася, а місцями зовсім, про що і свідчать відповідні повідомлення та
гнівні публікації. До провальної хлібозаготівлі
залучали навіть освітян, тобто всі засоби добрі.
За хлібозаготівлею відразу пішла
кампанія збору зерна для посівної
кампанії 1932 року і так далі, тобто чітка спланована кампанія із поетапною
реалізацією. При цьому тотальна травля в газеті всього і вся, хто чинить опір
або не виконує забаганок московської червоної влади.
Наслідком такої травлі найчастіше були
судові вироки за нездачу якоїсь уявної кількості хліба, а також зрікання
батьків або виклик на розлучення, і так далі. Тобто мав місце тотальний розлад
суспільства, з подальшим знищенням.
Перші
три місяці 1932 року були тільки
початком наступних злочинів москви, які так завзято обслуговували робселькори, такі
собі хахли-малороси на службі в москви. Продовження цієї трагічної сторінки
нашої минувшини в наступних дописах.
17.11.2019
Павленко Дмитро
І знову "виберимене" по-варвинськи.
ВідповістиВидалитиОдна з ключових причин маніпулятивних паралелей між районкою 30-х років і нинішньою газетою від бородатого глашатая "групи необраних" до варвинськоі меріі (прізвища найнетерплячіших із групи дивіться у списках "лайкарів" до допису на ФБ сторінці автора) - прагнення усунути газету з місцевого інформаційного поля. На горизонті нові вибори і ім не потрібне джерело альтернативноі інформаціі.
Звертаюся до тих, хто аналізує інформацію власним розумом: чи бачите ви своіми представниками у владі тих, хто дереться туди за будь-яку ціну, хто здатен змішати з багном іншого, лиш би вибити з омріяного крісла? Можна бути тричі борцем за начебто справедливість, тричі спритним підприємцем, тричі вивертлим бухгалтером, але при цьому ... рідкісною безпринципною сво**тою. Ми живемо у невеликому селі і здебільшого знаємо один одного. Прийде час виборів, керуйтеся тим, що знаєте про людські моральні якості тих, хто зараз перебуває у сверблячці до влади.
Євгенія Зима, редактор Варвинської районної газети
Вчера еще в глаза глядел,
ВидалитиА нынче — всё косится в сторону!
Вчера еще до птиц сидел,—
Всё жаворонки нынче — вороны!
Я глупая, а ты умен,
Живой, а я остолбенелая.
О, вопль женщин всех времен:
«Мой милый, что тебе я сделала?!»
И слезы ей — вода, и кровь —
Вода, — в крови, в слезах умылася!
Не мать, а мачеха — Любовь:
Не ждите ни суда, ни милости.
Увозят милых корабли,
Уводит их дорога белая...
И стон стоит вдоль всей земли:
«Мой милый, что тебе я сделала?»
Вчера еще — в ногах лежал!
Равнял с Китайскою державою!
Враз обе рученьки разжал,—
Жизнь выпала — копейкой ржавою!
Детоубийцей на суду
Стою — немилая, несмелая.
Я и в аду тебе скажу:
«Мой милый, что тебе я сделала?»
Спрошу я стул, спрошу кровать:
«За что, за что терплю и бедствую?»
«Отцеловал — колесовать:
Другую целовать», — ответствуют.
Жить приучил в самом огне,
Сам бросил — в степь заледенелую!
Вот что ты, милый, сделал мне!
Мой милый, что тебе — я сделала?
Всё ведаю — не прекословь!
Вновь зрячая — уж не любовница!
Где отступается Любовь,
Там подступает Смерть-садовница.
Самo — что дерево трясти! —
В срок яблоко спадает спелое...
— За всё, за всё меня прости,
Мой милый, — что тебе я сделала!
Чувство зависти – это то, что знакомо большинству людей в той или иной степени. Разрушительную силу этого чувства также наверняка многие пережили на себе, хотя не каждый готов в этом сознаться. Ведь зависть – постыдное чувство.
ВидалитиЧувство зависти
Зависть – это чувство, возникающее по отношению к тому, кто обладает чем-либо (материальным или нематериальным), чем хочет обладать завидующий, но не обладает.
По Словарю Даля, зависть — это «досада по чужом добре или благе», завидовать – значит «жалеть, что у самого нет того, что есть у другого».
Спиноза определял зависть как «неудовольствие при виде чужого счастья» и «удовольствие в его же несчастье».
«Зависть – гниль для костей» – говорил Соломон Мудрый, а первый Иерусалимский епископ Иаков предостерегает, что «…где зависть, там неустройство и все худое».
Заступник начальника Національної поліції України Максим Цуцкірідзе у Прилуках на прес-брифінгу назвав причину смерті 14-літнього підлітка Дениса Чаленка. Нагадаємо, що тіло хлопця знайшли на рейках залізниці і спершу поліція казала, що його збив поїзд. Це викликало масові протести у місті, які вилились у кілька мітингів, а розслідування було передано в головний офіс Національної поліції України.
ВідповістиВидалитиОтже, за висновками експертів, підліток помер у результаті відкритої черепно-мозкової травми, але обставини її отримання, схоже, слідству невідомі. Проте в його крові виявлено 0,32 проміле алкоголю. За словами правоохоронців кілька свідків підтверджують факт алкогольного та наркотичного сп'яніння Дениса -- мовляв, він телефонував і казав, що на рейках "чує драконів".
Батьки загиблого обурені таким висновком слідчих і вважають, що поліція відводить підозри від справжніх винуватців.
Максим Цуцкірідзе заявив, що поліцейські, винні у службовому недбальстві, будуть звільнені. У цьому списку є і прізвище начальника управління Національної поліції у Чернігівській області Едуарда Альохіна.
"Голос України"
а зараз, теж скрiзь рука Москви чудиться? такi руководii як швабра, доведуть скоро всих до ручки. а ви все Москва
ВідповістиВидалити