Вчора ходив на сесію селищної ради. Це була вдруге остання сесія цього скликання ради. Що саме примусило вдруге збирати останню сесію мені достеменно невідомо, та й голову нічого над тим бити. Я особисто пішов туди запитати у селищного голови одне запитання, про один випадок, який на мою думку дуже показовий, про що буде нижче, ну й подивитися та почути як будуть розглядатися інші питання та будуть прийматися інші рішення.
А почалася сесія, яка проводилася на вулиці з засідань комісії. Загалом присутні депутати розділилися на дві групи, одні скучкувалися навколо бюджетної комісії, яка розглядала свої профільні питання, інші, навколо комісії з соц.-економ. розвитку, яка розглядала свої. А для мене таке засідання комісій почалося з того, що депутат селищної ради Гайдай М.В. зробив мені зауваження, що я не вдягнув маску, і тому він не збирається брати участь в такому засіданні. Я нагадав депутату, що ми перебуваємо на вулиці, і я знаходжусь на доволі значній відстані від тієї групи депутатів в якій перебував Гайдай М.В. (я стояв осторонь групи депутатів на відстані близько 5 метрів). Але депутат не заспокоювався і показував дивну, як на мене, принципову як ніколи позицію, говорив, що подивися що робиться навколо, червона зона і все таке. Я вдягнув маску та спробував пояснити депутату, що вдягати маску на такому вуличному засіданні з дотриманням значної соціальної відстані не врятує нікого від червоної зони, і тут питання не в тому чи вдягнув я маску чи ні в цьому випадку, адже ми не перебували в замкненому середовищі, і причини червоної зони не в моїй масці насправді, але депутат на це дуже не зважав та не реагував, тому я й не продовжив розвивати цю тему. Я так і не зрозумів до чого була та вистава, але як показало і це засідання сесії ні вказаний депутат, ні інші присутні депутати і не збираються цікавитися в чому ж причини тієї червоної зони.
Першим питанням порядку денного розглядали зміни до бюджету, традиційно. Знову, щось звідкись тягли та розподіляли. Загалом було перерозподілено близько пів мільйона грн.. Переважна більшість цих коштів була передбачена на зарплати для лікарні, тер центру, бібліотеки тощо. Але мені найцікавіше в цьому питанні було те, а скільки ж коштів буде виділено на заходи чи засоби протидії епідемії. Так от з усього цього масиву коштів на засоби захисту для потреб районної лікарні передбачено 50000 грн.
Безперечно, 50000 грн. це не нуль грн., але на які потреби може цього вистачить, якщо наприклад взяти до уваги те, що хворі тиждень чекають на тестування, або велика кількість хворих, які лікуються амбулаторно отримують свої крапильниці у коридорі старої будівлі Журавської амбулаторії? Що на цьому фоні 50000 грн.? До речі про первинну медицину взагалі не йде мова. А що говорити про забезпечення лікарні загалом? Коли медики просять 683 тис. грн. на захищені статті, а їм виділяють аж 209 тис. грн.? Скільки на цьому фоні важить невдягнена на вулиці маска???
До речі, обговорення питання змін до бюджету не було, його просто проголосували. Як на комісії так і на пленарному засіданні після цього. Ніхто з депутатів не спитав, а чому ми виділяємо на засоби захисту 50 тис грн., і чому лише для лікарні? А як там первинна медицина? Ніхто не запитав, а чому коли у нас просять 600 тисяч на захищені статті ми даємо лише 200, і як це відобразиться на роботі лікарні, де нещодавно попередили всіх про звільнення? Не спитав цього і депутат Гайдай М.В. бо, мабуть, не вбачав в цих питаннях потреби, бо розмова про червону зону це лише вистава, бо червона зона не залежить від забезпечення лікарні та первинної медицини, правда ж??? Та й для чого окремим депутатам, так само як і призначенцям про це все думати? У них все добре, їх знову вибрали, а інших знову призначать або залишать на своєму місці, для чого думати, коли сліпі та дурні все зроблять за них і для них?
А потім був розгляд того питання, щодо якого я й прийшов на сесію. Депутати за ініціативою селищного голови створювали новий орган місцевого самоврядування – місцевий фінансовий орган. Вдруге. Бо вперше це робили ще 22 січня 2018 року. І от знову.
При цьому депутати не збиралися скасовувати і старого рішення, про що я був змушений зробити зауваження. А моє питання до селищного голови було таке: «Чому ви не виконуєте рішення 2018 року ось вже майже три роки?». При цьому у відповідності до вимог закону рішення органів місцевого самоврядування на відповідній території обов’язкові до виконання всіма, в тому числі селищним головою. І отримав просто вражаючу відповідь: «З різних причин». Я спробував поцікавитися конкретно й запитав з яких таких причин? Прийдіть, каже, до мене я вам поясню. То я ж для цього і був прийшов на сесію. Оце рівень розуміння чиновником своєї роботи і завдань, які перед ним стоять. Розуміння нуль, відповідей на питання немає, і більше того не буде, нічого не зміниться. Але не це основне, для мене як і для багатьох варвинчан, хто розуміє суть питань, давно відомий професійний рівень теперішнього селищного голови. Основним моментом в цій історії є те, що селищний голова не має поваги ні до ради, ні до громади, ні до закону, саме тому вона не збирається виконувати будь яких рішень, якщо її це не цікавить. І цей випадок дуже яскравий, і лише неможливість з нового року бути розпорядником коштів змусила селищного голову прийняти нове рішення та виконати по суті рішення 2018 року. І кожен дурень може хоч кожного дня голосити у барахолочках з постійними чому в нас немає того і чому в нас немає іншого, чому в нас червона зона і епідемія, а тому, що рішення не виконуються роками, а ті за яких ви голосуєте і не збираються їх виконувати. Але ж в них все добре, бо ви вчергове зробите себе самі.
12.11.2020
Павленко Дмитро
Немає коментарів:
Дописати коментар