четвер, 28 березня 2013 р.

Юрій Коптєв – Людина року-2012!

Очікування прилучан справдилися. Юрій Коптєв – Людина року-2012! Відомий благодійник, справжній патріот і Почесний громадянин Прилук першим із уродженців міста над Удаєм переміг у номінації «Меценат» престижної загальнонаціональної Програми «Людина року», яка відзначає найвищі професійні та громадські досягнення. Меценатську роботу Юрія Вікторовича гідно оцінила вся Україна. Сам він сказав, що його перемога – це перемога всіх прилучан.


«Меценат року» – найшляхетніша з усіх 16 номінацій Програми. Адже вона покликана вшановувати тих, хто справою свого життя обрав служіння людям. У Прилуках немає жодного, хто б не знав Юрія Коптєва і не поважав його за щиру, безкорисливу допомогу рідному місту.


Уже всімнадцяте в Україні вручено загальнонаціональну премію «Людина року». Вона базується на одвічних гуманістичних цінностях – утвердженні національної гідності, глибокій повазі до Людини-творця, патріота. Підносячи на найвищий щабель визнання кращих з-поміж найдостойніших, стверджуючи невичерпність інтелектуального і творчого потенціалу України, «Людина року» стала важливою подією в житті нації, подією, якою захоплюються, про яку сперечаються, але яка нікого не залишає байдужим.

Символом Програми «Людина року» є життєдайний вогонь Прометея, що символізує незгасне прагнення Людини досягти вершин. Нагорода «Прометей-Престиж» – це визнання досягнень Особистості у професійній та суспільній сферах, відзнака її неординарності, таланту, харизми та здатності вести за собою, бути флагманом у своїй справі.

Вища Академічна Рада Програми, що формується із числа найбільш авторитетних та впливових державних і громадських діячів, а також провідних спеціалістів у конкретних професійних напрямках, обирає найкращих у 16 номінаціях.

Щороку до плеяди лауреатів «Людини року» додаються нові славетні імена – тих, хто творить новітню історію України, працює на її позитивний імідж і авторитет у міжнародному співтоваристві. А незмінне гасло Програми «Нехай осяє священний вогонь Прометея нездоланне прагнення людини досягти високої мети!» закликає йти вперед, долаючи всі перешкоди.

Церемонія нагородження «Людини року-2012» була особливою для прилучан. Адже в номінації «Меценат року» на звання найкращого претендував Юрій Коптєв – відомий благодійник, котрий уже протягом семи років прикрашає і облаштовує рідні Прилуки. Претендував – і переміг!

23 березня в столичному Національному палаці культури «Україна» Юрія Вікторовича було визнано гідним звання «Людина року». «Прометей-Престиж» переможцю вручили Міністр соціальної політики Наталія Королевська та Герой України, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова Геннадій Книшов.

– Меценатів минулого і теперішнього об’єднує те, що вони не байдужі, – сказала Наталія Королевська. – Не байдужі до того, що відбувається в країні, не байдужі до людей.

Юрій Коптєв, піднявшись на сцену, сяяв від щастя.

– Я дякую всім, – звернувся він до зали. – Живу в Москві, працюю в Москві, а от Людиною року став у себе на Батьківщині, в Україні...

Пізніше, коментуючи свій тріумф, Юрій Вікторович відзначив, що це дійсно найвище досягнення у його житті, але зупинятися він не збирається, адже має ще безліч проектів.

Про них та свої меценатські принципи Юрій Коптєв розповів на онлайн-конференції газети «Сегодня», що відбулася у переддень церемонії нагородження переможців «Людини року-2012».

– Юрію Вікторовичу, є два підходи до благодійності: одні кажуть, що меценатство й благодійність потребують широкого висвітлення, адже це хороший приклад; інші вважають благодійністю те, що робиться тихо. Який підхід ближчий Вам?

– Обидва підходи хороші. Тільки треба розуміти, що ти робиш. Я, наприклад, лише раз розповів, що 47 дітям з України за мої кошти були зроблені операції. На жаль, із них у живих зосталися тільки 38... Але ж 38 живі. І навіщо про це кричати? Є заходи, які потрібно робити тихо, справи, котрі просто є нашим обов’язком, приміром, допомога ветеранам. А є заходи, про які повинні знати всі. Дасть Бог, якщо все буде нормально, ми встановимо в Чернігові пам’ятник Олександру Довженку. Чом би не розповісти про його відкриття?..

– Торік Ви виступили меценатом багатьох цікавих проектів. А чи є проект, який згадуєте з особливою теплотою?

– Я ніколи нічого не робив для галочки. «Дорогі мої земляки! Любіть Прилуки так, як люблю їх я. Бережіть усе, зроблене з любов’ю для вас» – так я написав у центральному парку міста. Уявляєте, ми відкриваємо пам’ятник Тарасу Шевченку, а за нами вже стоять дві пари молодят, аби покласти до нього квіти ...

– А чи багато, на Вашу думку, сьогодні меценатів в Україні?

– Так. І мене це радує… Бути меценатом – означає жити для людей. Для цього необхідно працювати не 8, а 24 години на добу, потрібно цим жити. Як діти, так і всі меценатські справи народжуються з любов’ю.

– Благодійністю і меценатством теж треба вміти займатися. У чому суть меценатської діяльності?

– Жити для людей… Для себе любимого можна що завгодно зробити. Купити машину, поїхати кудись відпочивати... Можна купити 2, 10 машин, 25 квартир у будь-якій країні світу. Можна себе золотом обсипати. Але із собою в могилу нічого не забереш. Там треба лишень 2 квадратні метри землі – й усе. Тож навіщо накопичувати? Є можливість допомагати людям – потрібно робити це. Не я тут перший… Жити для людей, допомагати їм – основне. Коли я приїхав у Москву, то дуже дивувався, що люди не знають, хто у них сусіди. Не можна так. У 60-ті роки люди одне одному будинки допомагали зводити. Допомагали, хоча всі були бідні. А зараз від чужих бід люди відвертаються. Якщо ти відвернешся від чужої біди, то й від твоєї теж відвернуться. Людям не вистачає спілкування, не вистачає турботи. Треба дбати про людей і частіше посміхатися. А люди, вони вдячні…

– Що потрібно для того, аби стати меценатом?

– Любити свою Батьківщину. Те місце, де ти з’явився на світ. Потрібно любити своїх батьків, близьких, усіх людей. Необхідно навчитися любити. І любити не для галочки, а від душі. Не треба боятися любити… Меценатство має йти з душі й серця. Розумієте, меценатство – хвороба. Якщо ти нею захворів – це на все життя. Хвороба невиліковна, але приємна. Змусити когось займатися цим неможливо.

– З чого почався Юрій Коптєв – меценат міста Прилуки?

– У 2006 році мій батько був живий, я приїхав у грудні. Дивлюся, тато сумний сидить. Питаю: «Чому?» А він каже, що швидка допомога приїхала через 5 годин після виклику і він ледь не помер. Пішов я розбиратися. Дізнався, що була проблема з машинами. Я купив 4 карети швидкої допомоги. Потім у них не було бензину. Купив кілька тонн бензину... Затим дізнався, що прилучани збирають гроші на пам’ятник Шевченку – допоміг. Втягнуло. Далі була Театральна площа з пам’ятником Миколі Яковченку... Крім щасливих очей людей, мені нічого не треба.

– У 2011 році в Прилуках було ухвалено рішення про перейменування однієї з вулиць на вулицю імені Вас. Що Ви відчували у зв’язку з цим?

– Що є така вулиця (сміється – ред.). Перше, що ми зробили, – замовили таблички з номерами будинків... З’явилася відповідальність за вулицю. Це невелика вулиця, але нею часто гуляють люди влітку. Треба зробити її такою, щоб нею пишалися. Зараз вирішуємо питання реконструкції даної вулиці. Проект розробляється спільно з американськими й московськими архітекторами.

– Які плани у Вас на 2013 рік?

– Хочу зробити в Прилуках Бродвей. Місце, де люди, і насамперед молодь, могли б проявити свої таланти. Жителі Москви їдуть до Лас-Вегаса, щоб пройтися вулицями з казино, або до Нью-Йорку, щоб потрапити на Бродвей. А чом би не поїхати до Прилук, аби отримати таке ж задоволення, відпочити й щось почерпнути?.. Ідей у мене дуже багато. Вистачило б грошей (сміється – ред.). Втілювати складно. Мені доводиться їхати до Москви, аби там заробити, привезти гроші сюди й щось побудувати. Я наче той човникар... Шість років пролетіли швидко. Хочеться десь іще бути корисним. Зробити більше. Є у мене ідея найближчим часом об’єднати меценатів. Щоб, наприклад, зібратися нам разом і закупити обладнання для дитячої чи дорослої медицини. Потім узятися за іншу справу… Ось таке бажання. Можливо, вдасться його здійснити.

– Крім культурної сфери, благоустрою міста, є ще сфера, яка потребує меценатської підтримки?

– У мене 45 аркушів з переліком сфер, які потребують меценатської роботи, підтримки. Державі важко, і від цього нікуди не дінешся. Не треба чекати допомоги звідкись. Якщо ми самі не зберемося, не засукаємо рукави, не почнемо робити те, що потрібно нам, ніхто для нас цього не зробить. Вижити одному дуже складно, практично неможливо. А коли ми всі разом, коли допомагаємо одне одному – виборсатися можна. Якщо ставитися до людей байдуже, життя заглухне. Байдужість занапастить усе...

Телевізійну трансляцію XVII урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2012» дивіться на «Першому національному» в суботу, 30 березня.

За матеріалами газети «Відомості Чернігівщини»

5 коментарів:

  1. А де ж наші місцеві коптєви???
    Оце Вам і підприємці з хваленою Дружбою на чолі... Кидають, наче собакам кістки ті жалюгідні копійки і при цьому ще й "попрошайками" обзивають...

    ВідповістиВидалити
  2. А наш МЭР что Коптев. А обзывают "попрошайками" потомучто МЭР вечно с протянутой рукой.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Наша "МЭР" не просит, она даже не берет, она загребает. Пример тому отмывка денег на ремонте крыши двухэтажного дома по улице Ленина (бывшей). Там украдено больше 100 000 гривен. Конечно, там действовала целая группа...

      Видалити
  3. Про яку "Дружбу" балачки? Чи ви всі не в темі? "Дружбу-Нову" повністю, на 100%, купила компанія "Кернел" (Андрій Веревський). Ну скільки ще можна робить вигляд, що нічого не сталося? І не Гайдай тепер вирішує, хто меценат, а хто попрошайка.

    ВідповістиВидалити
  4. І Микола Васильович на сесії райради ще пробує розказувать казки депутатам і запрошеним. Мовляв, "все хорошо, прекрасная маркиза" і ніхто нічого нікому не продав. Ето конкуренти, а які я не скажу, бо то страшний сікрет, розпускають слухи. Харош розводить народ. Ну вже дістали дружбани, далі нікуди.

    ВідповістиВидалити