Водосвяття - Різдво Богині Дани.

 Ще порівняно не так давно багато з нас навіть не підозрювали, що усім відоме «Водохреща» має давню, понад тисячолітню язичницьку передісторію, і вважали цю дату святом суто християнським. Особливо, коли хтось бував на згаданих заходах і бачив пропиляну у кризі водойми ополонку у вигляді хреста, яку обступали попи зі своєю паствою, занурювали туди хрести і виконували свої псалми.

Проте якщо проаналізувати усі свята християнської церкви східного обряду, то цілком впевнено можна з’ясувати, яке з них перекрило язичницьке, а яке виникло «на голому місці». Коли пригадати, що християнські церковники нічого свого майже не внесли у народну релігійну обрядовість, а, навпаки, ще й вели з нею затяту викорінювальну боротьбу, то можна легко зауважити, що ті, нинішні церковні празники, де сьогодні така обрядовість присутня, і були колись язичницькими, тобто справді нашими рідними святами. Не змігши їх знищити, церковники просто накинули на них своє тлумачення, називаючи, наприклад, Дніпровську воду ізраїльським Йорданом.

То що ж це за свято було у наших славних Предків, яке було пов’язане з водою? Яким воно було у первісному вигляді? Як звалося насправді? І чому його проводили саме взимку, коли озера, ріки вкриті кригою, а не навесні чи влітку, коли до води можна легко дістатися?

Сучасними язичницькими дослідниками вже встановлено, що не 19 січня, а раніше, давні слов’яни справді йшли до водойм, бо знали, що в цей час вода набуває лікувальних властивостей. Чому раніше? Тому що християнська ортодоксальна церква, яка чомусь і досі називає себе «православною», і нині ще живе за юліанським календарем, який відстає від сучасного, григоріанського, на 13 днів.

Як зазначає у своїй книзі «Коло Свароже. Відроджені традиції» професор, доктор філософських наук, релігієзнавець Галина Лозко, посилаючись на твердження астрономів, протягом перших днів січня Земля перебуває найближче до Сонця, тому вода дійсно набуває особливих цілющих властивостей. Вочевидь, про це знали і наші далекі Пращури. Недаремно ж бо й міф існує про 12 священних ночей світотворення: після народження молодого Сонечка на 22 грудня (Зимове сонцестояння), починає творитися всенький Світ, по черзі з’являються різні стихії, а завершувала цей творчий процес на 12-у ніч з’ява Води, яку уособлювала Богиня Дана. Фактично, це і було її Різдвом. Отже, відрахувавши від Різдва Божича Коляди 12 ночей, отримаємо ніч з 3 на 4 січня. Тому древні духовні провідники — волхви, жерці — вели у цей час людей до водойм, прорубували у них ополонки, влаштовували там над водою Богославлення, лише символічно освячуючи її… ні, не хрестом, а вогнем, гасячи посвіт у водоймі, і закликали громаду набирати собі таку воду, щоб використовувати її з лікувальною та очисною метою.

Отже, ритуальне освячення у цей час Вогнем, що уособлював чоловіче начало Всесвіту, — Води — жіночого начала Всесвіту — правомірно називати Водосвяттям. Хоча, цілком вірогідно, що існувала й інша назва цього свята — Водокрес (від крес — спалах; кресати, викрешувати — добувати вогонь), яка пізніше, напевне, й наштовхнула церковників на думку, щоб у січні воду не освячувати вогнем, як це робили наші Предки, а саме хрестити хрестом, вигадавши своє пояснення і пов’язавши його з так званим хрещенням Ісуса Христоса у ріці Йордані, що відділяє Ізраїль від Йорданії. А за тим — і назвавши наше рідне прадавнє свято Різдва Богині Дани Водохрещам.

Справді, як бачимо, первісно Водокрес був величним і чарівним святом. Без сумніву, рідними духівниками читалися і відповідні молитви, і навіть виконувалися водосвятні обрядові пісні над крижаною водою… Кожен, хто йшов у цей час до водойми, обов’язково брав із собою порожній посуд для води (нині для внутрішнього споживання бажано брати з собою питну воду для освячення).

У народі збереглася віра: «Про що на Водосвяття помолишся, те й збудеться». На Водокрес Богиня Дана дає дівчатам добрих чоловіків, тому вони обов’язково йдуть до річки по святу водицю. Набравши, вони потім наливали її у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто, щоб «лиця красні були».

Свячену воду пили перед вживанням їжі; вживали при пологах; використовували при отелі корів, при першому засіві поля… У невеличкій пляшечці її ставили бджолам у стебник-бджільник, а влітку цю воду виставляли серед пасіки на деревині.

На Різдво Богині Дани брали також воду з трьох джерел або річок — там, де вони стікаються в одне русло, оскільки ці води теж набувають лікувальних властивостей.

Втім, як радить професор Галина Лозко, можна зробити Зоряну Воду і в домашніх умовах: краще з джерела чи з криниці набрати у глиняний горщик водиці й на ніч поставити її на вікні, чи надворі — хай скупаються в ній Зорі. Цією водою нехай вмиється вся родина.

«Цей обряд, — запевняє вчена, — можна виконувати також щомісяця на Молодику, щоб завжди мати свячену воду, яку приготували для вас самі Рідні Боги. Порівняйте: на християнський Йордань (водохрищення 19 січня) попи вмочають у ній християнський хрест — символ смерті, шибеницю. То яку енергію вони можуть нам послати із цією водою?»

Тож, дорогі друзі, гарних свят. І нехай буде вам у поміч Богиня Дана!

Додаткова інформація