Дні «Дня» в Прилуках.

 

   23 лютого в Прилуках відбулася непересічна подія не тільки для міста. Газета «День» разом з місцевою тютюновою компанією відкрили виставку світлин газети «День» та провели кілька інших заходів в міському будинку культури. Це перш за все акція «Подаруй Бібліотеку «Дня» рідній школі», також проведення читацьких конференцій.

    Нажаль до конференції я не дочекався, потрібно було їхати додому, а от фото виставкою «посмакував». Експозиція для мене почалася з дуже знакової, як на мою думку, світлини, яка була розміщена на першому поверсі БК прямо навпроти дверей входу до експозиції. Це робота Олександра Козловського «Попит та пропозиція». До речі, мої особисті вражіння не відповідають назві світлини. Як на мене на ній зображено не стихійну торгівлю як таку, а позу в якій зараз знаходиться все українське суспільство. Надзвичайно потрібний для нас зараз кут зору, бо як не оговтаємося, так «раком» і заклякнемо.

       Соціальну тематику виставки поряд з доволі  невеселим базаром, доповнювали і світлі світлини. Сподобались: «Веснянки», світлина про перші кроки в балеті, колоритна тітонька на мопеді та маленька дівчинка у великих чоботях, яка вийшла чавити сік, надзвичайні, «теплі» роботи.

       Значна частина виставки присвячена сучасній московсько-українській війні та нашим воякам. Безперечно, більшість робіт вражаючі, драматичні, навіть і трагічні. І саме в цій частині фотовиставка є не лише відображенням дійсності, але й формує необхідні для суспільства акценти. Війна нікуди не поділася, та й не подінеться в найближчий час, і це стосується всіх нас. Як на мене найбільш вагомою  роботою в цій частині виставки є світлина «На одинці з другом».

       Також мене особисто зачепила серед інших, що присвячені війні, світлина під назвою «Режим тиші», на якій зображено артилериста, що під час режиму тиші, не гає час за дурними думками, але опершись на свою гармату читає книгу. Як на мене в ній і сенс, чому ми з москалями не брати, адже для нас війна це не сенс життя, і ми мріємо про інше життя.

      І на закінчення виставки припала та частина, що присвячена політиці, тобто причині і того стану суспільства, і тієї війни. Переважна більшість світлин цієї частини виставки виглядають за змістом як карикатури, хоча за формою звичайно такими не є. А от персонажі реально карикатурні, карикатуристам не потрібно нічого вигадувати, чи підмальовувати. Світлину «Замкнене коло» я б назвав зло віщою, бо от дивишся на коло з чотирьох сучасних президентів (звичайно без януковича) і стає моторошно, і думаєш, як можна його розірвати, от як? А от Байдена щось я не зрозумів, чи він так хотів їм накрутити, але виховання не дозволило, чи що воно таке, незрозуміло. Але ж «наші» красавчікі, не перестають ними бути.

І наостанок потрібно подякувати газеті «День» за такі заходи, і за таку культурну політику, яка проводиться в сучасній Україні, як правило без держави, з власної ініціативи окремих осіб чи організацій, бо нам, глибокій провінції це дуже необхідно, і до речі всім раджу відвідати цю фотовиставку.

24.02.2017

Павленко Дмитро