четвер, 10 травня 2018 р.

Жанна д'Арк.


 Середньовічна трагедія.


Дія відбувається в середньовічній Франції, в пегете Льо-Варуа.

Дійові особи:
Графиня де Савська-Лівонська - бургомістр Льо-Варуа. Подруга маркіза де Сада.

Маркіз де Сад - дворянин, начальник комунгоспу Льо-Варуа. В трагедії не
з'являється.
Легендарний Жандарм - міфічний герой, на думку членів магістрату наділений
божественою силою та здатний одним порухом могутніх брів вирішувати
будь-які проблеми благоустрою, а особливо - знищувати сміття разом з тими,
хто його продукує. В трагедії не з'являється.
Сміття - бридка субстанція невизначеної форми й кольору. Продукується
всіма, кимось явно, а кимось таємно. В трагедії не з'являється.
Жанна д'Арк - поважна дворянка-ескулап, дещо схильна до істерії.
Барон Барбаросса - кремезний дворянин, колишній член магістрату.
Шевальє де Водограй - енергійний дворянин, член магістрату.
Віконт Стап де Ост - цілеспрямований дворянин, борець за ідею.
Барон де ля Гай-Гай - статечний та авторитетний дворянин, член магістрату.
Був на посадах.
Клєрк Сєрж - невизначеного вигляду мужчіна з претензієй на дворянство.
Прокуратура - страшна потойбічна сила, що продукує сміття. В трагедії не
з'являється.
Маркіз де Брат - ректор Льо-Варуанського унівєрсітєта, член магістрату.
Марія д'Алишова - емансипована дворянка, авторка памфлетів, дошкуляючих
окремим членам магістрату.
А також: члени магістрату, дворяни з дворянками, міщани з міщанками та інші.

Дія перша і остання.

Магістрат.
На чільному місці на троні сидить графиня де Савська-Лівонська в оточенні
фрейлін.
В залі магістрату на пошарпаних стільцях сидять члени магістрату, дворяни
та міщани. Серед них видно Марію д'Алишову, що хвацько стенографує все, що
відбувається імпортним гусячим пером.

Шевальє де Водограй: Я пропоную членам магістрату заслухати віконта Стап
де Оста. Усі ми знаєм його розум гострий, і хоч не є він членом
магістрату, однак міщан багацько його слуха!
Віконт Стап де Ост (встає): Я коротко і бистро, о магістри! Так от. Усі ми
знаєм, спіткало лихо наше місто славне! Сміття містяни хвацько продукують,
а як написано в Статуті древнім, не місце сміттю на бруківці варуанській!
Тож велемудрі дуже наші предки постановили там же у Статуті, що комунгосп,
дарований Парижем, повинен чистить вулиці старанно. І, ясна річ, зовсім не
безкоштовно! - Усі ми маєм справно по дукату підносити за це де Саду, що
грамоту від самого престолу отримав на начальство комунгоспу. Однак,
маркіз цей родовитий, залізти хоче глибше у кишені містян поважних,
незалежно від сословій - він вимагає два дукати в місяць, бо, бачся, не
хвата йому дуката! (Сідає)
Магістрат погрозливо гуде.
Віконт Стап де Ост: Я пропоную, о магістри славні, крутити дулі в сторону
маркіза і більше, ніж дуката - не давать!
Графиня де Савська-Лівонська (незадоволено кривиться): Щоб добре
розібратися в цій справі, наказую негайно клєрка Сєржа сюди позвать, нехай
він розтлумачить! Йому заздалегідь я доручала, щоб він підготувався і
магістрату розказав по правді, хто скільки в місті сміття продукує, як
справно той де Сад його вивозить і скільки маємо за те платити!
За маленькою трибуною біля трону з'являється клєрк Сєрж.
Клєрк Сєрж: Вельмишановний магістрате! І ви, божественна графине, звісно
ж! (при цих словах графиня де Савська-Лівонська задоволено посміхається) Я
розкажу вам зараз швидко, що й до чого! По-перше, суть проблеми в тому, що
сміття може затопити нас по горло! (магістрат нажахано охкає) По-друге, ми
все чьотко пощитали, з маркізом славним випивши по пляшці, і вийшло зовсім
ясно в розрахунках, що тільки два дукати з носа спинять експансію сміттєву
неминучу! Тому усе оте що каже, дай бог здоров'я, достославний віконт де
Ост - то добре, але платити в місяць два дукати таки прийдеться! Всьо, я
кончив!
Графиня де Савська-Лівонська: Я голуба поштовового, найшвидшого з міської
голуб'ятні, відправила в сусіднє графство, у магістрат Прованський. В
листі вельми розумно я спитала, щоправда, не пригадую, у кого... забула,
бачся, як його...: а як же у вас, в Провансі достославнім, що димом
цигарковим окурює благоуханно всю округу, вирішують проблему зі сміттям?!
- То він і пише: "в нас, графине (це до мене!), існує ціла рота із
жандармів, звитяжних піккардійців в еполєтах, які своєю грізною рукою
хапають враз за карк містян Провансу, які своїм убогим животінням та
сміють сміття необачно порождати! Такого горопаху враз розтрусять, дадуть
у пику вірною рукою, одягнутою в рукавицю латну, а потім, поки джмеликів
він слуха, з кишень його витрушують дукати. Щоправда, половину горді
піккардійці собі беруть, та щось і магістрату капне! Отак і боремось."
Отож, дворяни, знов кажу вам, як тільки ми із вами заведем собі Жандарма -
то зразу сміття зникне в містечку нашому саме собою!
Магістрат гуде, де-поде чути захопливі фрази типу: "Легендарний Жандарм!..
а я ж казав!.. точно, з Легендарним Жандармом зразу заживем!.."
Графиня де Савська-Лівонська: ну що ж... Допоки не прислали з Парижу
Легендарного Жандарма, таки прийдеться нам платить по два дукати...
Барон Барбаросса (встає): Дворянство славне! Усі послухали ми дружно
клєрка, однак же маю й я вам щось сказати. Дивився одним оком в
розрахунки, що Сєрж з маркізом стряпали по п'яні... Там математикою навіть
не воняло, каракулі такії там я бачив, що соромно було б Рене Декарту,
якби він спробував там якось розібратись! Там за основу взято норми
сміття, що писані ще Карлом вінценосним, помножені на цифру невідому,
притягнуту зі справочника Стеля! Так мало того, в тому документі
зазначено, що навіть два дукати, якщо погодимося справно їх платити - і то
від сміття місто не врятують, як не дамо сто тисяч зверху ми де Саду!
(Сідає)
Магістрат обурено гуде.
Маркіз де Брат (встає): Ну що ж, о славний магістрате, дозвольте й вченому
промовить своє слово. Не мав я наміру вставляти п'ять копійок, однак
промовить мушу. Я мислю так, що може би де Саду хватало і дуката навіть в
місяць, якби платили в місті нашім древнім усі, хто продукує те сміття
сміття пекельне. Одначе, кафедрою сміттєзнавства, що віднедавна створена у
мене в обителі науки - унівєрі, проведено дослідження грунтовні, які
показують, що кожен з нас, хто платить за вивезення сміття комунхозу, той
платить також ще і за сусіда, що хитрість дьявольську безбожно проявляє.
Наприклад, я - слуга науки скромний, оплачую сміття Прокуратури, яка не
дивлячись на потойбічну силу, даровану їй в папській буллі, таємно носить
сміття в мій контейнер!
Магістрат, нажаханий згадуванням Прокуратури, на якусь мить завмирає.
Маркіз де Брат (продовжує): Тому я пропоную магістрату, якщо де Сад
потребує сто тисяч - рішуче відібрати враз патента, яким його поставлено в
начальство! Дворян чимало є у нас кмітливих, що враз очолять службу
комунальну і сміття зможуть хвацько побороти, отримуючи в місяць лиш
дуката!
Графиня де Савська-Лівонська переходить на латину, якою не володіє ніхто з
присутніх, однак невідомим чином всім стає зрозуміло, що вона проти
відбирання патенту в маркіза де Сада.
Клєрк Сєрж: Мусьє барон, поважний Барбаросса, сказав, що ми по п'яній
рахували... Ну, так, по п'яній! Але ж як інакше, коли де Сад за щоти
трєзвий не сідає! І поки не прислали нам Жандарма, овіяного епосом
Мольера, те сміття кляте нікому бороти, крім комунгоспу ордена Побєди в
війні тридцятилітній! І з де Садом, маркізом милостю престолу, на чолі!
Магістрат розгублено гуде.
Маркіз де Брат продовжує розказувати про дослідження кафедри сміттєзнавства.
Графиня де Савська-Лівонська: Ставлю на голосування!
Шевальє де Водограй: Що саме?!
Графиня де Савська-Лівонська: два дуката в місяць!
Віконт Стап де Ост (в запалі): Як два дуката? Ви здуріли?! Боже! (до
барона де ля Гай-Гая): Бароне! Ви хоч мудрість свою явіть відому всім
французам! Ви ж воювали з Альбіоном мокрим! Полком командували! При дворі
бували!
Барон де ля Гай-Гай (сам до себе): еге, від мене хочуть рішень... Щоб на
горбі моєму в рай приїхать, а коли що там раптом не по плану - то з кого
спрос? - З барона де Гай-Гая?! - (Встає. До віконта де Оста): А я при чом?
Я що тут, самий главний? Як магістрат рішить, то так і буде! (Сідає, явно
задоволений своїм дипломатичним талантом).
Магістрат голосує. Рішення не прийнято.
Віконт Стап де Ост (розчаровано): ніхто не дума за містян, за їхнє благо...
Жанна д'Арк (раптово схоплюється): А ви, віконте благородний, що зробили,
щоб побороть сміття експансію шалену?! Ви з Барбароссою тут корчите
правдивців, неначе Ренесанс без вас і не настав би!
З очей Жанни д'Арк сиплються іскри, вона переходить на крик.
Жанна д'Арк: Я тридцять років і три года тут тружуся, змінивши пломінь
списа крицяного на блиск холодний скальпеля з ланцетом! В Льо-Варуа це
знає кожен ланець, що користі від мене всім до біса! А ви от плескать
язиком лише навчились!
Біля голови Жанни д'Арк з'являється божествене сяйво, яке, втім, майже
одразу згасає.
Вражені таким неочікуваним та могутнім потоком підсвідомості Жанни д'Арк,
віконт Стап де Ост та барон Барбаросса дещо ніяковіють.
Магістрат вирує, дворяни кидають один в одного перчатками та хапаються за
шпаги й пістолі.
Жанна д'Арк сідає на місце та затихає так само раптово, як схопилася.
Марія д'Алишова безперервно скрипить гусячим пером по пергаменту.
Світло на сцені поступово згасає, в темряві чути нерозбірливий гул
магістрату.
ЗАВІСА.


Ivan Sopilko

5 коментарів:

  1. Здається, що Митець отримав прекрасного послідовника в Вашій особі) ще декілька п'єсок і можна видавати збірку!)

    ВідповістиВидалити
  2. Ага.а аграрну партію взяти спонсором))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Чогось така чуйка, що на таке видання золото партії витрачати не захочуть )))

      Видалити
  3. Іван Петрович12 червня 2018 р. о 22:04

    12 балів за шкалою Льо-Варуанського унівєрсітєту

    ВідповістиВидалити