За офіційною совєцькою історією окупація Варви
Третім Рейхом тривала з 17 вересня 1941 року по 17 вересня 1943 року. Тобто
вважається, що Варву «загарбали» 17 вересня 1941 року, а «визволили» 17 вересня
1943 року. Загарбали та визволили це дуже гучно сказано. Бойових дій у Варві не
було ні в 1941 ні в 1943 роках, фронт як на схід так і на захід обходив Варву
боком, по основним магістралям північніше та південніше від Варви. То ж що
святкують 17 вересня, загарбання чи визволення? Ця іронія Долі нам окремий раз показує
абсурдність ситуації.
Зараз вже є достатньо інформації, джерел та
свідчень, які нам можуть передати суть цих термінів: загарбання та визволення.
Загарбання звичайно не було. Був опір окремих відчайдухів, які незважаючи на
зраду генералів армії, а керівництва совка – всього совєцького народу, не
здавалися до полону, і воювали. Але ж в
основному були «котли», де в полон німцям здавалися сотні тисяч солдат, а
тільки рейх зайняв територію теперішньої України, вождь всіх совєцьких народів
заявив, що всі хто лишився в окупації автоматично стали ворогами народу (до
прикладу можна взяти ось цей документ: Документ №224 Постановление ГКО о членах
семей изменников родины 24.06.1942). Але це не всі обставини, це зараз основна
маса людей, наприклад у Варві, вважає, що совок існував завжди і це все наша
історія, але те суспільство яке жило тоді в 1941 році не могло забути, що совок
це також окупація, що совок це голод 1921, та голодомор 1932-33 років, це
численні мордування та вбивства в тому числі і варвинчан. То що відбулося 17
вересня 1941 року? А все дуже просто – на зміну одному, совєцькому окупанту,
прийшов новий німецький. Якщо брати до уваги лише побутовий аспект, про який
більшість людей завжди думає та говорить, то це велике питання, а яка окупація
була страшніша? В чому будемо міряти в мертвих чи живих, чи не народжених???
Не менш цікавим до розгляду є й визволення
17 вересня 1943 року. Не встигли «визволити» ворогів народу, а цього до речі в
совку ніхто не скасовував, а вже 20 вересня все чоловіче населення ворогів
народу, було призвано до красной армії, враховуючи і малих, і старих. Щоб через
кілька місяців їхніми тілами завалити русло Дніпра, і звільнити українську
землю від їх, українців, ворогів народу. Так, це було визволення?! Чи є в
численних краєзнавців, вчителів історії, і інших святкувальників, хоч наближена
цифра тих що загинули у Дніпрі пізньої осені 1943? Або в інших безглуздих бойових
операціях, де людськими тілами завалювали німця. І вже зараз можна впевнено
говорити, що це було сплановане знищення.
То
ж що святкуємо 17 вересня??? І коли ж виникла ця традиція, перекласти день так
званого визволення на день міста, села тощо? Я більш ніж впевнений, що у Варві
немає людини яка впевнено, з аргументами скаже коли саме, вперше у Варві святкували
день визволення чи так званий день Варви.
Як відомо, вождь всіх совєцьких народів
не вважав Побєду, Побєдою. І саме тому другий парад був в 1965 році, через 20
років після першого. В 1968 році видали перші посвідчення і партизанам. Як на мене вже після смерті Сталіна був
створений міф, і ціла ідеологічна конструкція. День визволення від
німецько-фашистських загарбників зроблено днем міста чи села з розрахунку на
роки. Цим вбиваються кілька зайців: плебсу дають ще одну маленьку віддушину
серед численних трудоднів; заміщують попередню історію як конкретного
населеного пункту, так і України вцілому; совєти ховають свої військові злочини
від населення; закладають на майбутнє міцні ідеологічні совєцькі окови, про
священну війну, про врагов народа, і про те, що до совєтів не було нічого. І
наприклад, перший краєзнавець на селі, каже привселюдно: а що Варва, у нас
нічого не було окрім Бодянського і партизанів, більше нічого. Так, Бодянського
не заховаєш, завелика постать.
Взагалі, це складна тема, і дуже потрібна
до дискусії, замовчувати її не можна. Поряд з цим потрібно рвати совєцькі
окови, і повертати нашому містечку його тисячолітню історію, а не товктися в
колі тих 70-ти років мракобєсія. День містечка нам потрібно відзначати у
зв’язку з датою творення чогось в ньому, а не стерегти совєцькі традиції. Той
хто хоче відмітити остаточне звільнення України від німецьких військ, то для
цього ще Президентом Ющенком визначена дата 28 жовтня.
Той хто не розуміє про що тут йшлося нехай
пильно послухає та подивиться на сучасних визволителів України від бандеровцев.
Події 2014 року із так званого «визволення» Криму та «визволення» Донбасу яке
триває ще й досі, відбуваються під тими ж міфами, гаслами і таке інше. І тепер
немає Третього Рейху, але є Америка. Як Путін і Москва експлуатує міф вєлікой
отєчєствєнной, і на скільки це для нього важливо ви можете послухати з інтерв’ю
московського політолога С. Бєлковського на відео під текстом (з 2:20).
Тож хто хоче замислитись та усвідомити всі обставини прошу до дискусії, а хто думати не хоче, бережіть себе, не парьтесь.
P.S До речі 17 вересня 1939 року Совєцький Союз розпочав вторгнення до Польщі, за попереднім договором з Гітлером.
17 вересня 2017
Павленко Дмитро
Немає коментарів:
Дописати коментар