А тим часом у наших недосяжних сусідів…

 До створення даного допису спонукала замітка-репліка у районній газеті «Слово Варвинщини» за 12 січня цього року, одного з жителів нашого містечка, що стосувалася вигляду Варвинської новорічної ялинки. Погоджуюся з шановним паном Гиленком, однак додам, що проблеми Варви не лише в новорічному дереві, а й у всіх, поки що існуючих, галузях тих сфер обслуговування, які б робили життя людей комфортнішим. Дописувач радив рівнятися на сусідні Прилуки чи Срібне. А я візьму взагалі недосяжну для Варви і, поки що, існуючого району, висоту, і сміливо пораджу порівняти життєвий рівень наших сусідів з Сумської та Полтавської областей. Мова йде про сусідні Лохвицький та Роменський райони. Ось на кого треба рівнятися!

     Забігаючи на перед скажу фразу, якою планувала закінчити свій допис: Мені соромно за нашу Варву! Соромно за новорічну ялинку. Соромно за відсутність готелів, чи хостелів. Соромно за відсутність хоча б однієї з мереж магазинів «АТБ», «Хвилинка», «Фора», «Авоська», «Сезон», (За «Аврору» звісно вдячні, але це лиш крапля в морі). Зрештою, соромно за закриття автостанції! Соромно за ті 18-місні маршрутки з одним, прилуцьким напрямком! Взяти хоча б горезвісний рейс «Прилуки – Брагинці», який часто їде з сіл до Варви, чи з Варви на села, залишаючи пасажирів, бо їх брати нікуди! До речі, за вартість такого проїзду, взагалі, краще промовчати… Соромно за те, що з Варвинського району зробили «край світу» у всіх значеннях цього виразу, і сумно, що район довели до краю… І це з нашими можливостями!..     

Тож, почнемо з ялинок. Лохвицька ялинка цьогоріч, була справжньою красунею, навіть у порівнянні зі столичною, яка більше нагадувала гігантський огірок. Новорічне дерево було зібране з гілочок сосни, мало природну форму. Гарно вбране не лише купованими прикрасами, а й саморобними, виготовленими дітьми. З засвіченими гірляндами новорічне дерево Лохвиці складало незабутнє враження.

     Центральну площу Ромнів прикрашала жива ялинка.  Навіть якби на ній не було прикрас, дерево й так було б красивим. Струнка, пишна, кожна гілочка на своєму місці.  Святково вбрана ялинковими прикрасами, серед яких не побачила жодної, яка хоч би чимось, нагадувала прикраси на варвинській новорічній, м’яко кажучи, «красуні». Все естетично, зі смаком і в міру. Ялинка стояла рівненько, гідно витримуючи пориви вітрів, нікуди не була нахилена, як наша, Варвинська.

     Про варвинську ялинку сказати нічого. Автор попередньої публікації, пан Гиленко, влучно сказав, що ялинка повинна бути символом розквіту, а не занепаду і деградації, як у нас, у Варві. Наш випадок саме той, коли бракує слів і хочеться плакати.

     Наступне питання, яке не в кращому ракурсі вирізняє нашу Варву з-поміж двох  сусідніх населених пунктів, відповідно і районів та областей, це питання функціонування хоча б одного міні-готелю, де можна було б зупинитися на ніч гостям нашого «європейського» містечка. Про готель рівня готелю «Україна», що в Лохвиці, вже мовчу. Тут хоч би який небуть (гуртожитки до уваги не берем). Ні, не має… Певно, ще не доросли до того.

     Зате дрібні магазинчики, де кожен власник диктує свої ціни, які зазвичай на порядок вищі від Лохвицьких чи Роменських, функціонують вже чи не на кожному кроці.

     Що до мережі магазинів також маю свою думку. У Лохвиці, де площа містечка і кількість населення трохи більші за нашу Варву, майже по сусідству функціонують «АТБ», «Хвилинка», «Фора», та багато інших дрібних магазинів, які залюбки відвідують не лише лохвичани, а й жителі всього району, в тому числі і нашого, (наші, хоч раз на тиждень намагаються, хто чим, туди потрапити по бездоріжжю, що маємо зараз). За Ромни не говорю, бо містечко більше за площею та кількістю населення, хоча «АТБ» там розмістили на першому поверсі п’ятиповерхового будинку у викуплених та переобладнаних квартирах. І ніхто не ображений, всі задоволені. В голові не вкладається, чому у Варві не можна так зробити?!! Тим паче, що маємо готове приміщення переобладнане за всіма стандартами «АТБ».

      Стосовно автостанції… Довелося поспілкуватися з жителькою Бербениць, яка розповіла, що три дні на тиждень з Бербениць до Лохвиці і в зворотньому напрямку, можна доїхати автобусом, у  якому ніхто не оплачує проїзд. Я довгенько сумнівалася, не розуміючи, як це, як безкоштовно, бо хіба ж у нас таке можливо? Решту днів курсують автобуси на Лохвицю через Яхники, або через Безсали з помірною (у порівнянні з нашим районом) вартістю за проїзд.  З автостанції відправляються автобуси, серед яких не побачиш 18-місних маршруток. Здебільшого це автобуси типу «Еталон» та «Богдан». В такі автобуси вміщаються всі пасажири. Якщо пасажири їдуть з автостанції, то обов’язково там і квитки за проїзд беруть. Ніхто не поспішає потрапити в автобус першим, бо знають, що місць вистачить всім. Час відправлення автобусів продуманий так, щоб пасажири встигали справитися з своїми справами не боячись запізнитися на свій рейс. З автостанції курсують автобуси, в першу чергу, у всі села в межах свого району. Мається на увазі, що не має рейсу «Пирятин-Бербениці», наприклад, а є рейс «Лохвиця-Бербениці». 

Що ж маємо ми?! Маємо усі рейси з автостанції «Прилуки» і жодного, легального, який би відправлявся з Варви, чи до Варви! Що до часу відправлення, то з Озерян у Прилуки можна проїхати лише в одну сторону, бо маршрутка приїхавши у Прилуки, практично відразу повертається назад. Хто ж з Брагинець, Мармизівки, Кухарки чи Озерян поїде на ті Прилуки, якщо назад доїхати нічим?! Питається, до чого рейс «Прилуки – Брагинці» взагалі придумали, якщо не має третьої ходки?! Стосовно ж вартості за проїзд, маєте можливість порівняти. Відстань з Лохвиці до Бербениць - 25 км, і вартість проїзду через Яхники – 18 грн.64 к. Якщо цим рейсом їхати з Бербениць, то водій автобуса візьме з Вас 16 грн. Відстань з Варви до Озерян - 15 км, і вартість проїзду - 15 грн.

     Щодня, кожної години, курсують автобуси в напрямку Ромнів, відповідно, і в зворотньому напрямку. Вартість проїзду 40-50 грн, залежить від того в який автобус сядете. Якщо прохідний з Києва на Суми через Лохвицю, Ромни, тоді – 40 грн. Якщо рейс «Лохвиця – Ромни», то проїзд коштує - 50 грн. Та мова не про те.  Мова про те, що жителі сусідніх областей і районів безперешкодно мають можливість в любий момент поїхати на навчання, на роботу, до родичів, за покупками, чи й просто так, за досвідом. Поїхати туди і повернутися назад, не ламаючи голову про те, що повертатися не буде чим. Мають можливість, бо сусідні райони і області з’єднані дорогою з твердим покриттям…

     По дорозі, на межі двох районів і областей, серед поля, на пагорбі, поблизу лісу - новозбудований сучасний гостинний комплекс «Три криниці», де мають можливість відпочивати подорожні. Де залюбки святкують юбілеї, весілля. Дарма, що за містом, але посеред неймовірної краси і тиші. І це приваблює відвідувачів… А що ж у нас?!!! Та нічого! Абсолютно ні-чо-го!!! Це при тому, що такий би самий комплекс, за наявності нормального транспортного сполучення, міг би функціонувати і на межі трьох областей. Цю межу, за Макушихою, де в одному місці сходяться поля трьох сіл, трьох районів, трьох областей, сьогодні називають «Три сестри», чи «Три півні». Прикро, що нікому до цього не має діла!

     

На сьогоднішній день, дорога міжобласного значення "Чернігів-Полтава", і міжрайонного значення "Варва-Лохвиця" чи (як у нас заведено) "Прилуки-Лохвиця", або «Прилуки –Миргород», чи «Прилуки –Гадяч», «Прилуки – Ромни», зі сторони Озерян (та й зі сторони Кухарки не краща) в напрямку с. Бербениці, Лохвицького району, має вигляд накатаного як небуть по ріллі примітивного битого шляху... І не тільки в напрямку Бербениць, а і в напрямку Жабок (Луценок) через нашу Макушиху… Хоч на крилах лети... І це в 21 столітті!!! До слова, через Срібне з Прилук проходять рейси на Харків, Суми, Полтаву, Ромни, Гадяч. Що  ж заважало і до цього часу заважає нашому районному, та й обласному керівництву, зробити 5 – 10 км доріг для з’єднання сусідніх областей, районів, пустити автобуси в тих напрямках?!!! Не зацікавлені в цьому, то це зрозуміло, але ж зацікавлені прості люди! Ви ж повинні працювати в інтересах людей!!!  Ба, ні. Невже закриття автостанції набагато краще рішення?! Я чудово розумію, що на виправдання нашого керівництва, що до автостанції, знайдуться аргументи, (можливо, навіть, і вагомі, типу: не наше приміщення і все таке), але на всі виправдання у мене зустрічне, одне єдине запитання: А ЩО, ЗА ЦІ РОКИ, ВАМИ БУЛО ЗРОБЛЕНО ДЛЯ ТОГО, ЩОБ АВТОСТАНЦІЯ У ВАРВІ ФУНКЦІОНУВАЛА?!!!...

     Тим часом люди всіляко намагаються потрапити на Полтавщину. Щораз пробираючись туди через зорані поля, згадують подумки, але, здебільшого, "не злим тихим словом", а то й фразою про всихню маму, наше "вельмишановне"  керівництво.

     …Соромно за наше «європейське» містечко, яке намагається об’єднати всі села колишнього району в одну громаду з центром у Варві! Прикро, що не всі зрозуміють до чого я веду, бо переважна більшість варвинчан вже почали звикати до монотонної, сірої, безперспективної буденності, яку час від часу урізноманітнюють новою лавочкою чи пам’ятником. Або відкриттям чергового ганделика. Життя за принципом «Моя хата скраю я нічого не знаю і знать не бажаю, тільки б гірше не було» - така, на сьогодні, не весела варвинська правда.

В. Волох Депутат

Озерянської сільської ради