Про вересень.

      Цей допис буде не про звьозди, ні на алеї, ні поза нею, про це напишуть інші. Я пропоную вам короткий підсумок вересня місяця, який був насичений подіями, що можуть мати значний вплив на всіх нас. Ці події стосуються нашої місцевої влади та процесів навколо цього, адже від її дій і залежать деякі обставини нашого життя.

  Для початку варто зазначити, що у вересні остаточно стало зрозуміло, що «дєнєг нєт». Я маю на увазі те, що практично всі отам в канторі зрозуміли, що так як було в 2018 році, коли громадські кошти, тобто селищний бюджет, будуть літати направо та наліво, на будь які забаганки будь якого воспальонного мозку. Те, що коштів як раніше немає стало зрозуміло для більшості учасників процесів ще у серпні, а можливо навіть наприкінці липня, але саме у вересні це стало більш ніж очевидно. Це можна було бачити і на засіданнях комісій протягом серпня-вересня, і по реакціям «європейських» чиновників на судові рішення, які було прийнято судами протягом липня-серпня, і на які ми не маємо ніякої реакції в плані оскарження. Такою ж ознакою, що грошей немає, є і те, що ніхто вже не говорить про фонтан, про який ще в травні гучно заявляли з трибуни зали засідань на виконавчому комітеті. Ще більшим підтвердженням того, що грошей немає, були розмови і на засіданні бюджетної комісії, коли голова комісії підняв питання надходжень, і коли з’явилась інформація, що надходжень достатньо немає почалися балачки, що потрібно звернутися до найбільших платників податків, щоб вони там щось нарахували, і щоб було достатньо надходжень, які складуть 105 % від запланованих за підсумками 3-х кварталів 2019 року. Такої ситуації в селищній раді не було ніколи, таких балачок не вели ніколи, такої ситуації за останніх 9 років не було. Ніхто не чекав початку кварталу з таким напруженням, більше того з острахом того, що достатніх надходжень не буде, але це вже є дійсністю. Те, що так відбулося, по перше підтверджує мою тезу, яку я виголошував, ще з початку 2018 року, це те, що саме 2018 рік був піком фінансових можливостей Варвинської ОТГ, а зараз ми котимося до низу, і яким буде цей шлях невідомо. І повертаючись до балачок на бюджетній комісії, на підтвердження вище висвітленого, варто звернути увагу і на той аспект, що депутат Неліпа В.М. вказував на обставини надання освітньої субвенції, і зараз вже зрозуміло, що Варвинській ОТГ не надають в повній мірі освітню субвенцію на зарплату педагогічним працівникам, не просто так, бо там якісь дідьки допались до державних грошей, а саме тому, що є певні критерії, наприклад наповнюваність класів чи відповідність штатних розписів, за якими нам і е додають коштів освітньої субвенції. Але кому ті критерії потрібні, адже головний принцип не бий лежачого, головне виграти вибори, а там якось буде. Станом на 01 жовтня попередньо вже відомо, що перевиконання за підсумками третього кварталу є, і кошти на нагальні потреби будуть, залишається дочекатися як саме їх поділять. Підсумовуючи цей аспект життя Варвинської ОТГ, я маю на увазі не чиновників в домікє, а всіх нас, варто наголосити на тому що ми все частіше будемо чути словосполучення – коштів немає. З одного боку це і об’єктивний процес, з іншого це і відповідальність нашої широкаї коаліції, яка спала 1,5 роки і не зважала ні на що, а коли щось клюнуло в дупу, то побігли, і на благоустрій почали придивлятися, і на освітню субвенцію і на решту речей, хоча цього можна було і уникнути.

Другим цікавим моментом на який варто звернути увагу є те, що наші славні чиновники почали звертати увагу на вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме на норму оприлюднення проектів рішень за 20 робочих днів, щоб всі могли з ними ознайомитися та внести пропозиції. Про це почали наголошувати на кожному засіданні при кожній дискусії, і це добре. Звичайно подивимося як це буде виконуватися, бо одне діло балакать, а інше діло виконувати. Це стало можливим не тому, що хтось з чиновників прозрів, щось прочитав та зрозумів чи ще через якесь зусилля того ж чиновника. А це стало можливим через тотальні визнання рішень протиправним в судах, і саме в тому числі через порушення прав громадян на доступ до публічної інформації.

Третім цікавим моментом, який варто виділити, це встановлення системи JPS-моніторингу на весь чи майже весь транспорт, що перебуває в комунальній власності громади. Гарна ідея, яку потрібно реалізовувати, але головне питання в цій історії як саме це реалізувати. В результаті ця система закуплена, встановлена, але контролювати це все будуть наші славні чиновники, так звані визначені відповідальні особи. Участь в цьому депутатського корпусу як органу, тобто селищної ради загалом, чи окремо у вигляді комісій взагалі ніяк не обумовлена. І як висновок з цієї ситуації незрозуміло чи ця гарна ідея вплине хоч на щось, чи й далі буде безкарність у використанні пального. Звичайно, зараз чиновники та інші зацікавлені особи налякані та обережні, і ця система їм як більмо в оці, про це свідчать дебільні розпорядження видані селищним головою з цього приводу, які потім були приховані від громади, але як буде далі побачимо, адже на сьогодні Саверську умовно контролює Пінчук, тобто підлеглий контролює керівника, як це він буде робити і побачимо.

Окрема велика тема це КП «Господар», але перед цим варто згадати і про протиправні рішення виконкому, які були визнані в судовому порядку не чинними чи скасовані. Це рішення про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення, на вивезення ТПВ; рішення про встановлення нормативів використання питної води для КП «Господар», це і рішення про затвердження інвестиційної програми на 2019 рік. Сукупність даних судових рішень показує нам хто, які і в який спосіб приймає рішення, а в результаті за це все платять мешканці Варви. І дивлячись на членів виконкому, що приймали ці всі протиправні рішення, вони ще й досі не зрозуміли що вони робили і для чого. Вони не розуміють, що вони разом з тодішнім керівництвом КП «Господар» грабували своїх односельчан. Так, це грабунок, узаконений, необґрунтований грабунок. За який наші славні чиновники ще й отримують зарплатню. Але цього не розуміють не лише чиновники, а й не розуміють в великій мірі й пограбовані. І коли мені одна працівниця з адмінперсоналу КП «Господар» говорила, що для чого це було робити люди все плати, все було нормально, то я їй запропонував ввести тариф у 200 грн./м³ води, хай люди й так платять і все буде знову нормально, на що почув відповідь, що 200 грн. це багато., а скільки і як це небагато я так і не почув. Насправді цей «узаконений» грабунок так розслабив ту всю камарилью, що у них і думки немає що вони робили щось не так і до речі і не з’явиться, поки не буде відповідальності, справжньої, хоча б своїми коштами, я вже не говорю про інше.

Ну і насамкінець КП «Господар». Практично все попереднє керівництво підприємства звільнилося, залишився тільки головний бухгалтер, а бувший заступник директора посів якісь там незрозумілі посади. Решти немає. Чому так трапилося і як, достеменно ми може дізнаємось згодом. На сьогодні на мою думку це збіг певних обставин. Перш за все згадані вище судові рішення, які і змусили оту камарилью побігти, а по друге це висловлена пропозиція Щербатюка О.М. зайняти посаду директора. От два такі чинники і зумовили на мою думку такі зміни. Зараз в КП «Господар» керівна ланка майже повністю обновилася, підприємство стоїть перед серйозними викликами, як фінансовими так і організаційними. Попереднє керівництво практично не виконувало більшості необхідних організаційних заходів для нормальної роботи підприємства і це стосується не лише тарифів. Це стосується наприклад дозволу на надра, якого підприємство так і не отримало, хоча і мало б вже отримати, але відповідні заходи не були реалізовані, просто тому, що не були, і тут ніхто нікому не заважав, ніхто нікуди не позивався, і так далі.

   Що ж доживемо  побачимо, на сьогодні можливо комусь здається, що відбулися якісь серйозні зміни в нас в ОТГ, і можна вже щось говорити про певні успіхи, насправді такого нічого немає. Нічого не відбулося. Все може погіршитися ще більше, подивимося що буде навесні 2020 року, от тоді можна буде підвести певні підсумки, і сказати що відбулося оце і чи це добре, чи погано. Я нагадаю варвинчанам, що нікуди не подівся депутатський корпус та кааліція, нікуди не поділася селищний голова, і вони ніяк не змінилися та й не змінили свого бачення на процеси що відбуваються навколо. Людини чи людей, які б хоч в якійсь мірі бачили картинку подій навколо немає, максимум що дехто з них бачить це шматочки, клаптики, за якими вони хочуть робити якісь висновки та приймати рішення, видаючи це за якісь надзвичайні досягнення, а насправді їх немає. От це насторожує.

02.10.2019

Павленко Дмитро