понеділок, 21 жовтня 2019 р.

Дебіли при владі вбивають.


Дебіл (від латин. Debilis – немічний, кволий) –
той хто страждає вродженою психічною неповноцінністю,
розумовою відсталістю, недоумкуватий
(словник слів іншомовного походження).


       Коли дебіли обирають до влади дебілів, то це вбиває. Це вбиває рано чи пізно всіх і все навколо. Це вбиває на війні, так як на Донбасі; це вбиває економічно, так як наприклад в Прилуках; це вбиває і у Варві, так як наприклад на доданих до цього тексту світлинах.
Дебіли вміють вбивати, коли приходять до влади, більше того, вони це роблять не напружуючись, вони просто природньо себе поводять. Вони не «паряться» про причини і наслідки, бо вони про це нічого не знають та й не можуть знати в міру своїх здібностей.
        Сотні телевізійних фільмів, роликів, соціальної реклами; тисячі публікацій в пресі, сотні праць науковців про шкідливість спалення органічних  решток рослин, особливо сирих. Та ж сама кількість інформації про шкідливість парникових газів, чадного газу, вуглекислого газу, тонн сажі та шкідливих речовин, які тягнуть за собою захворюваність дихальних шляхів і в тому числі найрізноманітнішу онкологію і в тому числі в дітей. І що? Дебіли просто про це нічого не знають та не задумуються над цим. Їх не цікавить хто  та і про що там щось  публікував, та їх не цікавить ніщо,  вони просто живуть, вони просто вбивають, адже їм надали таке право.
       Вони не можуть бути при владі, бо це смертельно. Вони вбивають всіх і все навколо, навіть своїх дітей, за яких вони начебто переймаються. Дебілів не шкода, і не може бути шкода. Їхніх дітей, які в силу отримання освіти можуть бути не дебілами шкода, але вони їх вбивають. Але головне, що дебіли вбивають чужих дітей, дітей тих хто розуміє причини та наслідки того що відбувається, але не може нічого протиставити дебільній більшості.

       От давайте візьмемо цей випадок в Казковому містечку і розберемось. Дивіться, в п’ятницю дорослі дяді та тьоті загадали школярам першої школи згрібати листя в Казковому містечку та зносити на купу, в місце, яке визначили оті дяді та тьоті. Те місце знаходиться за 15 метрів від дороги, до якої міг під’їхати трактор з причепом та вивезти те листя, але чомусь дяді та тьоті вибрали інше місце, те де пізніше те листя згорить. Так от діти пів дня згрібали те листя та носили до купи, щоб потім вночі, якась скотина на двох ногах, за наказом от тих дядь та тьоть, підпалила ту купу листя. Тобто діти зносили на купу приготовану їм же ж смерть. Це по дебільному, це дико, це злочинно, як згідно законодавства так і згідно здорового глузду. Але дебіли про це нічого не знають та не розуміють. Ви ж їх обрали, ви дали їм право себе вбивати, а як вбивати, дебіли розберуться, бо 73% (я зараз до речі не про Зєлю).


       Висновок з цієї історії простий, люди які це розуміють не потребують додаткового переконування, а от товариші дебіли, які так начебто переймаються за своїх дітей, мали б хоч трохи напружити свої обмежені ресурси, хоча б у кабінці для голосування, якщо звичайно ваші діти для вас щось варті.

21.10.2019

Павленко Дмитро

2 коментарі:

  1. Зєлю ти, павлику, зря зайняв. Нерви пупа, любчин посіпако, ніхто вас не ви бере.Бо ви лузєри від народження. Гі.. гі.

    ВідповістиВидалити
  2. "ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО, ЯК САМОГО СЕБЕ"- гласить одна із найзаповітніших заповідей БОЖИХ. Любити — це здатність щиро віддавати ближньому щось від себе. Любов є радісною щирою самовіддачею. А в цьому світі, як і в будь-яких інших світах, все завжди повертається до вихідного пункту. Тому, роблячи щось іншому, ми врешті робимо це й для самих себе! Всесвіт пронизує живий Закон — Закон Взаємодії, який завжди повертає все до точки відправлення. Отже все те, що людина вчиняє іншому, обов’язково повернеться до неї знову, ще й примноженим. Тому й було сказано: «Що посієш, те й пожнеш сторицею (стократно)». Давня мудрість виразно наголошує, що людина насправді повсякчас творить світ довкола себе за власною подобою. Тобто зовнішнє є певним відображенням внутрішнього світу людини, і вона помічає лише те, що є суголосним її власному роду, що є спорідненим. Тому людина і в інших може помічати лише й тільки те, що є насамперед у ній самій! Отже людина спроможна щось любити або не любити в своїх ближніх лише таке, що любить або не любить у самій собі, тому що це їй цілковито зрозуміло, споріднено! Любити ближнього — означає також щиро досліджувати та вивчати в ньому те саме, що і в собі, зосереджуватися саме на споріднених речах. Усе інше нездатне знайти відгуку твоєї душі, бо є для тебе іншорідним, і саме тому буде тобі насправді нецікавим, непривабливим! Людина здатна полюбити в ближньому лише певне відображення себе самого в проекціях своїх уявлень і підсвідомо бажає бачити в ближньому власну подобу. А разом з тим кожен прагне знайти в ближньому й те, чого сам ще має набути в собі як важливу душевну якість. Він відчуває це і жадає цього набути свідомо. Діти Господні - схаменіться і живіть у мирі і благополуччі, адже всі негативи відображаються на ваших душах, тліють із середини і породжують нечистоти. Спробуй бути об’єктивним і досягти рівноваги, опануй себе самого, і тоді ти виявишся переможцем! Це може здатися неможливим, але, якщо людина хоча б на мить зменшить оберти, спробує відсторонитися від емоцій та зазирнути в середину себе, то зможе роздивитися, що саме в іншій людині так її дратує. І виявиться так, що найбільше роздратування викликає лише те, на що кожній людині треба звернути особливу увагу в самій собі. Тому й було сказано: «Чому ж ти бачиш скалку в оці ближнього свого, а колоди у власному оці не помічаєш!» (Матв.7:3). Так працює живий Закон: все, що таїться в тобі, ти помічаєш і в ближніх. В інших це здається ще більш вираженим, але це лише так здається, бо найчастіше виявляється навпаки, і велика власна вада всередині тебе змушує помічати всі споріднені дрібниці зовні, все без винятку, бо воно просто притягується відповідно Закону Притягання Спорідненого. АМІНЬ.

    ВідповістиВидалити