Ще тиждень тому тема музичної школи у Варві була на вістрі уваги громадськості, а як наслідок і влади. Про це йшла мова і на сході села, і в мережі, і на вулицях і в кабінетах. А потім якось посеред цього тижня все просто зупинилося. Щось відбулося, відбулися якісь події та процеси і все зупинилося. Але тут буде йтися не про це. Тут я хотів повідомити про певні події, що пов’язані з цією темою.
На сході села нам усім повідомили, що створена комісія і питання нового приміщення для музичної школи вивчається, ожидайте. Але це чергова брехня. Насправді питання нового приміщення для музичної школи по суті вирішено, окремими «поважними» людьми, незважаючи на обставини. Однозначно, на сьогоднішній час, за теперішніх умов, музична школа не переїде до будівлі селищної ради. Тому що туди переїхав відділ освіти. І саме це питання було оформлене серед інших на позачерговій сесії селищної ради 03 лютого 2021 року. При розгляді цього рішення, зокрема було визначено і юридичну адресу відділу освіти: і це будинок 3 на вулиці Пилипенка, тобто у будівлі селищної ради. Тобто, музична школа не зможе ніяким чином опинитися у селищній раді, хіба що коли звідти знову виїде відділ освіти. На передодні пленарного засідання сесії селищної ради під час розгляду цього питання на засіданнях комісій начальнику відділу освіти Кутовому В.Є. поставили кілька питань, зокрема: а чи не хоче він залишитися в старій будівлі? На що він відповів, що не він вирішував переїзд відділу і його місце розташування. А на питання: яка його позиція з питання розташування чи то музичної школи, чи то відділу освіти – він повідомив, що йому все одно, він до цього ставиться нейтрально. Цієї заяви з того часу ніхто не спростував. Тому сьогодні розмірковуючи про те, а хто був проти переселення музичної школи до будівлі селищної ради, то з такого переліку можна виключити Володимира Євгеновича, хоча сарафанне радіо нам повідомляє, що він дуже хотів зайняти кабінет Саверської, але виявляється це не так. Тоді хто ж ті особи, що лягали кістьми, без перебільшення, що зробили все, щоб музична школа не отримала найкращого приміщення, і в якому змогла без проблем, без перерв на складні умови переїзду, почати розвиватися, наприклад, перетворитися в школу мистецтв?
На сьогодні ми маємо двох осіб, які публічно та не публічно вирішували це питання та принципово були проти передачі будівлі за адресою вул.. Пилипенка, 3 для потреб музичної школи. Це селищний голова, яка ще 21 січня депутату Поляній заявила прямо, що вона сама знає, що робити з цією будівлею, в неї є свої думки. Інша посадова особа це секретар селищної ради Гайдай М.В., головний творець так званого каравану, який також обстоює позицію близьку до позиції селищного голови. І як нам передає сарафанне радіо, а в цьому випадку я схильний йому довіритися, що Микола Васильович, коментуючи ситуацію з музичною школою для високопоставлених партійців заявив щось на зразок того, що там колотиться 10 незрозумілих рєбят от і все, там ні на що, і ні на кого зважати. А питання використання будівлі селищної ради є дуже непростим і відповідальним питанням, тому буде от так.
Щодо того які такі серйозні питання там вирішують Валентина Василівна та Микола Васильович ми порозмірковуємо іншим разом, а тут і зараз варто згадати тих, хто цю парочку привів до влади, хто добре приклався до обрання та подальшого створення отого сумнозвісного каравану. Я хочу згадати наших славних теліпачок, даш, калібовчих та всіх інших корисних ідіотів, які перед та під час виборів так переконували громаду, що ось прийдуть оці «поважні» люди от вони таке нам зроблять, таке пороблять, що рай буде на землі. Наче б то ми їх не бачили, отих «поважних» людей. І результат себе не заставив чекати. Теліпачці показали місце в стойлі. Так, саме так, бо саме так її й сприймають оті «поважні» люди, шкода, що так через неї сприймають і всіх інших, як викладачів у музичній школі, так і дітей з їхніми батьками. І де ж наша славна теліпачка? Чому ж вона не хоче чи не може вирішити свого персонального питання? Де її заяви на сесії, де її заяви в мережі, де хоча б звернення письмове, якщо немає усного? Це тобі не на Павленка побрехеньки мережею поширювати за вказівкою тих же ж «поважних» людей. Ця дурна істота сприймає всіх через себе, тобто так само як себе, для неї інші люди мають поводити себе як вона, розповідаючи всім, що хтось там щось пише за гроші, на замовлення, прямо під диктування. А коли там з кабінета хтось гаркне, то відразу в стойло, і мовчки в тряпочку. Ну що істоти дотеліпалися? Мені відомо, що ви нічого як не розуміли, так і не зрозумієте, я маю певну надію, що хоч інші люди оцінять ті всі події як на виборах, так і після них та зроблять відповідні висновки. Хоча багато хто зробив ці висновки ще під час виборів. Коли прийшов на виборчу дільницю. Наша славна теліпачка отримала на дільниці в гімназії аж здається 11 голосів з 770 тих хто прийшов голосувати. Як прокоментував ці результати виборів один з адептів Роддому: люди подуріли, але не зовсім. Оце і весь результат. Такий же ж результат став і з музичною школою.
І це закономірно, коли особи, які безпосередньо зацікавлені в кращому приміщенні для своєї роботи для цього нічого не роблять, бо все життя тільки перед начальством блазнювати вчилися та чекати або подачки, або хоча б щоб за шерстю погладили, щоб не «били». І на виборах ці блазні виберають тільки те начальство, і більш нічого, бо вони не можуть собі уявити більше нічого іншого, інших варіантів не існує в їх системі координат. А музична школа в свою чергу в даному вигляді дуже випадає з тієї системи координат. Показує якесь зростання, показує збільшення зацікавленості в громаді, певну популярність, розвивається, гуртує людей, з’являються нові класи навчання. Така установа не підходить під концепцію каравану, який повільно, розмірено йде в небуття і тягне за собою всю громаду. Для чого каравану якийсь розвиток? Їм спокій давай, щоб було таке крепке болото, як засмоктало, то навіки. І щоб ніде ні звуку, ні шелесту. Яка там скрипка чи барабани? Кому це треба. Наше гасло спокій за упокой. Туди і рухаємося.
06.02.2021
Павленко Дмитро
Немає коментарів:
Дописати коментар