Люди просять.

Позавчора на пленарному засіданні сесії селищної ради безпосередньо перед розглядом питань порядку денного секретар селищної ради Гайдай М.В. звернувся до депутатів присутніх у залі з таким зверненням, що сьогодні на сесії будуть розглядатися ряд земельних питань на прийняття рішень з яких потрібно 18 голосів депутатів, а люди дуже просять, щоб ви підтримали ці питання та проголосували. До нього відразу приєдналася селищний голова, почала розповідати що люди повиготовляли проекти, а вони ось ось скиснуть чи протухнуть, треба край затверджувати.

        Після цієї пропаганди я відразу запитав у секретаря ради, а стосовно інших питань порядку денного люди просили? На що отримав відповідь, що то вибір кожного як голосувати. Тобто відповіді я не отримав. Тут треба розуміти, що на цій сесії поряд з різними земельними питаннями розглядалися питання припинення шляхом ліквідації чотирьох сільських шкіл. Так от до Миколи Васильовича приходила ціла купа людей,  і не одна, довго і слізно просили залишити в спокої сільські школи, пропонували шляхи реальної економії коштів, але всім їм секретар ради сказав не ходіть і не колотіться, як ми вирішили так і буде, школи будуть закриті, от їх вчора на сесії і закрили. Але чомусь Микола Васильович про цих людей не розказував, і що вони просили також не переказував депутатам перед розглядом питань. Може люди не такі, а може не правильно просили???

       Позавчора прямо  перед сесією, до Миколи Васильовича і не тільки, також приходили інші люди, з Озерян, і теж дуже просили. Просили щоб не закривали так званий бабдом. Просили та колотились, але їх теж послали назад до Озерян, не знаю що їм там казали, мабуть, те саме що і про школи, надумались і закриють. Про цих людей секретар ради також не згадав у своїй промові. Що ж не так у Миколи Васильовиа з цими людьми з Озерян? Теж не такі люди? І тут не йдеться про 4000 тисячі гривень, а тут йдеться про неможливість працевлаштуватися в Озерянах, а для бабусів та дідусів, які доживають віку у бабдомі  йдеться про елементарне виживання, адже для тих з них хто має слабке здоров’я переїзд до Чернігова це прямий шлях на цвинтар. Але для Миколи Васильовича то не люди і це яскраво видно як з його поведінки, так і з тієї системи, яку він разом з Саверською вибудували навколо себе, що надумались те і чудять. І все одно на людей, все одно на закон, все одно на будь які обставини. Микола Васильович і на міліметр не збирається поступатися ні в якому питанні. А як йому дуже треба то може і попросити, вдатися до маніпуляції, приплести людей, а тим хто справді звертався з приводу земельних ділянок розповідав байки, що це ота опозиція не дає жити, он в газеті написано. Він же ж не розказує, що то він в опозиції до всієї громади, до кожного мешканця, він же ж не розкаже, що він щиро зневажає всіх хто не в партії чи не в каравані, так його піввіку вчили. І головні турботи в Миколи Васильовича це земля, за яку він дуже переймається, як ми можемо спостерігати, і знищення соціальної інфраструктури на території Варвинської СТГ, з метою зменшення отих всіх недолюдей, які ходять та просять, зроби те, збережи се. Та кому воно треба, позакривати його все та не мучитися, і ходить не будуть. Директор бабдому, а за сумісництвом депутат селищної ради Булава Ю.В. ледве не побіг замок вішати на той бабдом прямо з сесійної зали. Розповідав, що є рішення суду і його треба бігом бігти й виконувати. Я запитав в селищного голови а що з апеляцією? Та ніхто її подавати не буде, що ж нам подавати? І то таке, що ж її подавати. Це коли стоїть питання виплат бувшому секретарю Богданівської сільської ради, то тут треба подавати апеляцію, і нікого не хвилює що ті виплати потрібно робити, бо аргументів проти немає, і рішення суду вже є, але тут ніхто те рішення суду виконувати не збирається. Більше того збираються викинути на вітер 24 тисячі гривень, лише для того щоб затягти судовий процес, а бабдом нікому не треба, апеляції не буде, бо його треба закривати, треба виконувати програму по знищенню соціальної інфраструктури.

А поки завдання зі знищення не виконано вони ходять і ходять, оті недолюди. І знову прийдуть. І знову з Озерян. Справа в тому, що бабдом збираються закривати згідно з рішенням суду за позовом ДСНС в зв’язку з порушеннями пожбезпеки під час експлуатації будівлі. Але ж в тій будівлі разом з бабдомом розміщується Озерянська амбулаторія, де працює сімейний лікар, де обслуговується весь озерянський кущ та надається первинна медична допомога. І якщо Микола Васильович разом з Валентиною Василівною самі не повісять замок на амбулаторію, так як Булава Ю.В. на бабдом, то через два місяці це зробить судовий виконавець. І знову до Миколи Васильовича підуть недолюди з Озерян, і знову будуть просити. Ви думаєте Микола Васильович про Озерянську амбулаторію розповідав депутатам? Звичайно що ні, хіба то люди?

Особисто я як депутат не можу нічого зробити з таким станом речей, мій один голос проти 20 голосів в каравані нічого не важить. Єдине що я можу зробити висловити протест і таким чином притягти хоч увагу до тих всіх проблем. І починаючи з 29 липня 2021 року я в знак протесту не голосую ні за жодне питання порядку денного. Я відвідую сесії, беру участь в обговоренні, але не голосую. Частина моїх колег не з каравану частково теж вдаються до такого чи подібного протесту, частина частково піддалася на маніпуляції секретаря селищної ради Гайдая М.В., можливо до них зверталися реальні люди стосовно земельних питань, але подібне голосування не може позбавити людину права на земельну ділянку, особливо коли вже виготовлено проект, і він обов’язково буде рано чи пізно затверджений. А от Миколу Васильовича такий крок назустріч із голосуванням за його проханням тільки підбадьорить до подальших звершень в його головному завданні – знищенні соціальної інфраструктури при цьому зневажаючи всіх навколо.

25.09.2021

Павленко Дмитро