Ромео і Джульєта.

 Ромео і Джульєта.

Середньовічна трагедія.

Дія відбувається в Італії, в пегете Верона.

Дійові особи:

Джульєта, бургомістр Верони (Д)

Ромео, директор Веронського комунхозу (Р)

Кабінет Д.

Д. сидить за столом, мрійливо дивиться у вікно та мимововолі малює ручкою чортиків у блокноті з золотим тризубом на обкладинці.

Д. : Як остогидло вже мені це керування... Усі оці засідання та збори, де голосують навіжені депутати про садіки, дороги і забори... Терпіння вже нема... Це добре ще, що розумом великим, пророщеним на благодатній ниві в школі, змогла я замутити виконком, що й писнуть не посміє щось супротив! А так би й зовсім кисло ма'ть прийшлось... О, як хотіла б я це все покинуть, онуків розважать, навчать добру їх... Але не можна. Не можна, бо в онуків ніяк красти, бюджет пилять, отримувать одкати... З онуками, бач, трясця, скукота!

Входить Р.

Р.: О добрий день тобі, завзята головихо, провісниця бюджетної війни!

Д.: Здоров і ти, володар дерибану, покраж спецовок, кирзових чобіт! Той, що вивозить мусор без із'яну, не збільшуючи вартості робіт!

Р.: (в сторону) Не може, зла єхідна, без підй@б@к! - Як вам працюється? До сесії готові?

Д.: Та все нормально, як звичайно, то да сьо... Готую рішення земельні прибуткові... А ти чого питаєш? Нада шо?

Р.: Та як сказать... Мені б сто тисяч гривень... З бюджету якось... Хочу на моря!

Д.: Ти шо, сказивсь?! На лоба тобі бивень, а не з бюджету! Шо за маячня?!? Собі не вкрала ще, сама на море хочу! Та й як тебе прикажеш понімать? Сто тисяч - для Верони таки гроші, щоб просто так з бюджету винімать! Як, звідки, що скажу я депутатам? За що тобі, хапузі, такий транш?! Веронці можуть вмазать по мандатам, ногой по пузі і під оком бланш!

Р.: Не гарячись, правителько вельможна, таки не дурень пред тобой стоїть... Усе продумав я, учителько, як можна і виконком, і сесію здурить! Попросим гроші не на мою вроду, за очі сині, ясно, не дадуть... Але коли затребуїм за воду - дивись, все тишком-нишком й проковтнуть!

Д.: За воду... Хм... Ти знаєш, а це думка! Даремно не цінила я тебе! Вважала, вибач, прям за недоумка, тепер же бачу - цей не підведе! Всьо, рєшено! Затребуєм за воду з бюджету, тільки ж - пополам!

Р.: Г@вно вапрос! Я зразу ж обналічу, по старій схемі, тут же і віддам! Ну, діставайте пляшку, он в тій шафці, у вас, я знаю, знайдеш коньяку!

Д.: Бешкетнику! Спочатку поцілуймось, а потім зразу і Арманьяку!

ЗАВІСА.

Автор: Іван Сопілко