Мітинг

           Трагічні події четверга 20 лютого 2014 року в Києві створили цілу деформацію суспільства, розуміння політичних поглядів та уподобань різко викристалізувалося та набуло настільки чітких розмежувань, що майже сягнуло  ступеня чорне-біле. Ця хвиля докотилася й до сплячої Варви.            Частиною депутатів селищної та районної рад було з ініційовано позачергові сесії, що відбулися 21 лютого 2014 року о 15:00. Обидві ці сесії стосувалися одного болючого питання «Про суспільно-політичну ситуацію в країні», але переросли в дещо більші події.

           Так на сесії Варвинської селищної ради було вирішено висловити співчуття сім’ям та близьким загиблих в результаті подій в Києві; засудити дії силовиків та центральної влади, що своїми рішеннями призвела до тих конфліктів; а також в підтримання національної хвилі боротьби з тоталітаризмом, який ми всі відчули від діяльності Януковича В.Ф. та правлячої Партії регіонів, було вирішено демонтувати давній символ тоталітаризму, що бовванів на центральному майдані селища.

          Засідання районної ради, що також стосувалося того ж питання, відбувалося в досить гарячій атмосфері. На 15:00 до будівлі Варвинської районної ради почали збиратися мешканці району, що як виявилося потім, вимагали врахувати їх думку при прийнятті рішення. Тому частина активістів почала вимагати від депутатів районної ради, щоб ті з’явилися до людей та вислухали їх позицію та пояснили свою. Депутати вийшли, відбувся обмін думками, й не тільки. Після цього депутати пішли працювати. В цей час в натовпі точилися дискусії та жваве обговорення на ганок будівлі виходили промовці, «атмосфера нагрівалася». Трохи згодом на ганку з’явилися депутати, також запросили голову адміністрації, що одночасно є головою районного осередку Партії регіонів. Почався мітинг, той який мав бути, почали вирувати емоції. Людські жертви 20 лютого та й попередніх днів також, до яких призвели дії Партії регіонів перш за все, стали причиною того, що люди почали вимагати скласти повноваження в осіб, що причетні до Партії регіонів, таких як: голова Варвинської РДА Бакуменко П.І. та голова Варвинської районної ради Петренко В.В., в депутатів регіоналів вимагали писати заяви про вихід з партії. Пристрасті почали кипіти, депутати пішли на компроміс, заяви були написані, люди почали потроху заспокоюватися. Потім вся увага перейшла на голову РДА. Спочатку були емоції, потім пішла дискусія, в кінці кінців Бакуменко П.І. нічого не писав та не підписував, й залишився виконувати свої обов’язки.

      На цьому мітинг не закінчився, а переріс в громадське спілкування прямо на ганку. Й тут почали виринати всі наболілі питання та проблеми, що насправді накопичувалися роками, як в нашій громаді так подібно й у всій Україні. Бо насправді всі ми, чи преважна більшість з нас, мовчимо, ніяк не реагуючи на безліч негативних процесів, що кояться навколо, на корупцію, порушення законів, зневагу до людини. Й та боротьба, в якій полягли Герої Майдану, була наслідком тотальної криміналізації влади, що уособлювала партія регіонів, але та криміналізація могла відбутися лише за нашої мовчазної згоди та роботи на цей криміналітет  частини суспільства для заробітку грошей на виборах. Про це говорив й Небрат В.І., наводячи наші приклади та висвітлюючи районні проблеми. Виринуло питання співпраці з владою й місцевої опозиції в особі представників «БЮТ», а особливо Ляшенка М.Г. Слово взяв й Старенченко С.М., який підсумувавши висловлене перед тим, наголосив на проблемі змови влади та опозиції в районі по суті проти громади, на прикладі Ляшенка М.Г. Причини цієї проблеми він запропонував шукати саме в членах громади, у всіх нас самих, адже коли відбуваються вибори й кожен голосує, то ми повинні вибирати не «красівих» і «хароших» людей, вчителів, лікарів, начальників, а потрібно вибирати депутатів, що хочуть та зможуть відстоювати права громади.  

Дмитро Павленко