Нагнойний Дмитро Миколайович народився 1892 року в селі Варві колишньої Гніденцівської волості, Лохвицького повіту, Полтавської губернії. За соціальним походженням із селян-середняків, хоч і тут потрібні певні уточнення (недруги і недоброзичливці зараховували його до класу куркулів, розуміючи, що з такими легше і швидше можна звести рахунки). Сам же Дмитро Миколайович на допиті 8 жовтня 1937 р., відповідаючи на запитання помічника оперуповноваженого оперативної групи Прилуцького райвідділу НКВС Тельньова небезпідставно заявив - "з козацького роду". Справді так, адже більшість населення Варви за соціальним статусом ХVІІ-ХVІІІ століть відносилась до козаків, а сам населений пункт став центром двох варвинських сотень, які незмінно входили до одного з найчисленніших на Україні - Прилуцького полку. Вплив козацького стану був ще помітним і в ХІХ столітті (включаючи 80-ті роки).
Згідно ж зі словами і баченням завідуючого Варвинським райвно тих років В.П. Фесенка, Нагнойний Д.М. був за соціальним походженням куркулем. А ось довідка Варвинської сільської Ради від 21 вересня 1939 року засвідчує, що Нагнойний Микола Зотович, батько Дмитра Миколайовича, як до революції, так і після неї за соціальним походженням - міцний середняк, який мав: землі - 15 десятин до революції; будівель - хату, дві клуні, два сараї, комори; худоби - двох коней, пару волів, дві корови, 35 штук овець; 40 штук пасіки (вуликів). Після революції (жовтневого перевороту 1917 року) до 1930 року: будівлі і худоба збереглися, а після сталися відчутні зміни. На 1939 рік сім'я стала членом колективного господарства (спробував би не стати!) і мала: хату, два сараї, комору і клуню, дві кози та 30 вуликів.
Висновки зможете зробити самі. Чому так сталося? "Кому вигідно?", як говорить кардинальний принцип римської юриспруденції.
А тепер, шановний читачу, давай простежимо за найважливішими віхами життя і діяльності цієї обдарованої та неординарної особистості:
- 1911 рік. Початок трудової біографії (19 років): вчителює в сільських школах Лохвицького повіту, витримавши до цього екзамен на посаду вчителя. Життєвий шлях вибрано раз і назавжди.
- 1914 рік. Служба в царській армії, участь в першій світовій війні.
- 1916 рік. Закінчив школу прапорщиків м. Оранієнбаума, що географічно розташувався навпроти Кронштадту, присвоєне офіцерське звання -підпоручик. Як до війни, так і в її роки, в дні Лютневої буржуазної революції 1917 року дотримувався націоналістичних переконань. Після жовтневого перевороту погляди стали поступово змінюватись в бік соціальної революції, були певні хитання, ставав навіть інтернаціоналістом (кінець 1919 року).
- 1918 рік. Демобілізація з рядів РСЧА, повернувся додому, був знятий з військового обліку, продовжив працювати вчителем аж до дня арешту.
- 1918 рік. Голова, секретар, профуповноважений своєї волосної спілки і один рік обіймав посаду завідуючого Гніденцівським волосним відділом наросвіти.
- 1918 рік. Учасник створення і діяльності в селі Світличному товариства "Просвіти", керівник драматичного гуртка. Головою "Просвіти" тоді був Герасименко Антон Максимович, вчитель за професією. Серед сільських активістів товариства знаходимо: дружину голови - Ганну Степанівну і Макаренко Ганну, Сидоренка Данила і Ляха Пилипа, Чвира Григорія то інших ентузіастів-подвижників.
- 1919-1920 роки. Участі ані в петлюрівських, ані в денікінських військах не брав, хоч і звинувачувався неодноразово в причетності до них.
В цих же роках звільнявся від призову по мобілізаціях двічі. Про це свідчить (підтверджує) і посвідчення від 3 липня 1919 р. від Лохвицького повітового відділу народної освіти на вчителя Світличанської ІІ-ї початкової школи Нагнойного Д.М. Комісія при Лохвицькій повітовій наросвіті на підставі телефонограм губвиконкому звільняє від призову по мобілізації в числі 50% загальної кількості призваних офіцерів, що працюють педагогами, а вдруге був звільнений від призову по мобілізації 20 лютого 1920 року "как служащий и незаменимый работник в советском учреждении".
"Просвіта" (за даними справи) ставила завданням групувати навколо себе населення, яке б вело агітацію проти більшовиків, за створення незалежної України. Засоби: проведення зборів, читання лекцій, доповідей, постановка п'єс націоналістичного характеру, створення релігійних громад Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), пропаганда українських патріотичних пісень.
- 1923 рік. Прихильник і активний учасник курсу українізації, в тому числі один із членів ініціативної групи УАПЦ в селі Варві. Серед його однодумців були: Сабалдин Кузьма Олексійович, Чеберда Костянтин Опанасович, Матрос Олексій Антонович, Федченко Михайло Олександрович, Саверський Іван Григорович - вчителі; Старенченко Матвій Гаврилович - службовець райбанку, Пуць Михайло Гнатович, Завгородній Яків Іванович, Здоровець Максим Петрович, Пшеничний Опанас Петрович, Божко Федір та інші.
Заслуженим авторитетом користувалось товариство "Просвіта" і в самій Варві. Серед його однодумців були:
Іваненко Лаврентій (Лаврін) Прокопович, Цицура Василь Михайлович, Іванюк Іван Якович, Кривуца Килина Кіндратівна, Бурдуля Петро Антонович, Чудновець Іван Пилипович - всі вчителі; Бурляй Андрій Іванович, Бурляй Іван Лукич, Бурляй Єфрем Маркович та багато інших. Всі вони любили репертуар хору "Просвіти", яким керував Завгородній Яків Іванович, o особливо "Ще не вмерла Україна", "Хай поможе святий Юрій козакам на славу" та інші.
Першим організатором "петлюрівської "Просвіти" в с. Варві (так в справі значиться) був Шапоренко Петро Сидорович, 1884 року народження (с.Кулишівка Варвинського району), який виступав за самостійну Україну, "петлюрівський брилик", як тоді їх називала біднота.
- 1925 рік. Тимчасово працює в Сасинівській школі Березово-Рудського району Прилуцького округу. "За короткий час учителювання в селі заслужив авторитет серед мас села за вмілий підхід до дітей, також з позакласну роботу в сільбудинку. КНС і сільська рада шкодують, що він полишає наше село" ( Сасинівська сільрада).
-1925 рік. Обирається членом Остапівської сільської ради (голова культурно-освітньої секції), член КНС, багато працював в хаті-читальні.
- 1925, 4 вересня - 1929 роки. Завідуючий Остапівською трудовою школою "найактивніший діяч села". "Школа, якою увесь час завідував Нагнойний, набула авторитету серед населення, де він виявив себе як організатор та зразковий господар. За час перебування в селі Остапівці Нагнойний набув собі непохитного авторитету серед організацій та селянства, хороший керівник, енергійний працівник то чесний член радянського суспільства. Голова Остапівської КНС - Німенко, секретар - Федоренко".
- 1932-1934 роки. Вчитель молодших класів Варвинської селищної трудової школи. Відгуки позитивні: "До роботи відносився добросовісно і акуратно".
"Приймав активну участь в громадській роботі, працюючи навчателем Варвинської зразкової школи (працював у хаті-читальні, випускав стінгазету, читав лекції та доклади, брав участь у виконанні громадсько-політичних кампаній, користувався авторитетом серед колгоспників". Голова колгоспу ім. Сталіна - Нужний.
- 2 серпня 1934 року Варвинський райвиконком відряджає Нагнойного Д.М. в село Макіївку для проведення кампанії 20-річчя імперіалістичної війни і популяризації товариства Доброхім та селянської виграшної позики.
- 1936 рік. Чудові відгуки від Дащенківської нсщ де він читав географію і природознавство в старших класах.
В цьому ж році (заочно) закінчив Київський педагогічний інститут і мав уже за плечима 25-ти річний стаж роботи.
- 1937 рік. Вчителює в Остапівській школі. "До роботи відносився сумлінно, наслідком чого є високі знання учнів з предметів, які він викладає, надавав допомогу молодшим вчителям, працював постійно в бригаді. Брав участь в усіх кампаніях, що проводились в селі".
Отже, маючи такі позитивні характеристики, вищу педагогічну освіту і тривалий стаж роботи, можна було об'єктивно претендувати і на керівні посади в освітніх установах, і на урядові нагороди, але сталося трагічне.
- 25 вересня 1937 року затриманий органами НКВС, а слідчі органи враз визначили і статтю 58, § 2 (учасник групової підпільної організації).
"Может скрыться от суда и следствия, а поэтому находится под стражей в Прилукской тюрьме".
Постанову на арешт та обшук як члена контрреволюційної націоналістичної підпільної організації підписали начальник Варвинського райвідділу НКВС лейтенант державної безпеки Бєляєв і прокурор району Макаренко 25.ІХ.1937 р. Того ж дня було складено і протокол обшуку в присутності свідків Доценка та Молар (забрано паспорт, профквиток, три фото, чотири блокноти із записами та інші документи).
Варто визнати, що слідство велось поза всякою законністю, в процесі якого на нього постійно тиснули, кричали, лаяли нецензурними словами, били до втрати свідомості, застосовуючи справжні «пытки» добиваючись будь-якими способами визнання за собою вини.
Для дискредитації Нагнойного Д.М. як громадянина і фахівця активно включаються Бєляєв; Тельньов, Ковальов (співробітники держбезпеки-НКВС -, а також залучають керівництво 8арвинської сільської Ради та райвно, свідченням чого є довідки-характеристики та накази, що зберігаються в його справі.
Так, у довідці-характеристиці, виданій Варвинською сільською Радою 5 листопада 1937 р., відмічають, що Нагнойний Д.М. є петлюрівець, націоналіст, офіцер старої армії, допускав випадки, коли бив учнів, позбавлявся виборчих прав як офіцер в 1922 році тощо.
Особливо фатальну роль відіграв в його житті наказ завідуючого Варвинським райвно напередодні арешту - 11 вересня 1937 року. В ньому читаємо:
"Учитель Остапівської нсш Нагнойний Дмитро Миколайович 20 вересня 1937 року мною був знятий з посади в школі. Облвно наказ в справі зняття Нагнойного з посади завуча Дащенківської школи підтвердив, а в справі зняття з роботи в школі відмінив, визнавши недостатність мотивів для цього.
1. Нагнойний Д.М. будучи в 1935- 1936 навчальному році завучем Дащенківської нсш, розвалив роботу в повному розумінні цього слова (методичною роботою не керував, роботу вчителів не контролював, з усмішкою відносився до того, ЩО в школі відвідування учнів доходило до 40%, з його санкції переводились в наступні класи зовсім безграмотні учні, прикривав факти розбещеності колишнього директора школи Постного П. Л).
2. Підривав авторитет молодих вчителів (учителя Шаровара Я.О., що критикував роботу Нагнойного, назвав дурнем).
3. Під час іспитів давав учням каверзні запитання з метою зрізати їх (наприклад, "Чи корова нагніздена птиця?" і подібні).
4. Як виявилось тепер, Нагнойний вживав фізичні методи впливу (за згодою батька) до учня цієї школи Литовченка.
5. Влітку 1934 р. (згідно заяви члена партії тов. Смовського Х.Ф.) Нагнойний будучи в м. Варві проходив мимо жінок, що молотили м'яту і почав розмову із таких слів (вклонився і промовив): "Здрастуйте! Молотимо?" Одна із жінок відповіла: "Молотимо. Радянська влада скинула ярмо, а дала бича». Він самовдоволено усміхнувся і пішов.
6. Нагнойний після зняття його з роботи (коли його відновлено на роботі) весь час намагався виїхати з Варвинського району, боячись, щоб його не викрили до кінця, хоч він це мотивував тим, що нібито його переслідує райвно.
7. Нагнойний в цьому році не поїхав працювати до Озерянської школи, куди його призначив облвно, бо в цій школі багато вчителів комсомольців, а директор школи кандидат в члени партії і умови для його виявились «несприятливі».
8. В серпні цього року Нагнойний не явився на районну нараду вчителів.
9. На першій педраді вчитель Остапівської нсш (там був присутній і я), де обговорювали недоліки минулого року, Нагнойний зовсім нічого не сказав новим вчителям про негативні моменти роботи в минулому році, хоч їх було багато.
При розподілові керівників для 5-7-х класів він не хотів брати керівництво 5-го класу, керівником якого він був у минулому році (бо цей клас дезорганізований). На мою пропозицію доручити Нагнойному цей клас, відповів незрозумілою для вчителів реплікою: "Да, я зробив другу помилку".
Вся практика роботи Нагнойного цілком відповідає його минулій контрреволюційній діяльності.
Нагнойний за соціальним походженням куркуль, колишній офіцер. Один з організаторів петлюрівської "Просвіти" то автокефальної церковної общини в м. Варві.
Вважаючи Нагнойного Д.М, як класово ворожого, що спрямовує всі свої дії на підрив роботи радянської школи, залишати на роботі не можна, наказую: Нагнойного Д.М. з роботи в школі звільнити, а друге - прошу облвно підтвердити цей наказ.
Зав. Варвинським райвно В.Л.Фесенко".
На підставі вищенаведеного наказу з'явився наказ № 154 по Чернігівському облвно від 17 вересня 1937 року: «Учителя Остапівської нсш Варвинського району Нагнойного Д.М. з роботи звільнити як такого, що не забезпечує навчання та комуністичного виховання».
А видали Нагнойного Д.М. (в прямому розумінні) уже згадуваний Фесенко ВЛ., Ушпик О.Ф., секретний освідомлювач НКВС та Пришедько А.Л.
В чому тільки не звинувачували варвинського педагога патріота: і що коли він їхав у Лохвицю на підводах з допризовниками, то нібито говорив, щоб вони не захищали радянську владу, а боролись за самостійну Україну, і що коли б Україна була самостійною, то краще жилося б, і що був знайомий з мешканцем Варви Онищенком, якого куркулі в 1917 р. направили в Київ делегатом до Центральної Ради, і що в 1923 році очолив націоналістичну інтелігенцію в м. Варві і був зв'язаний з учасником СВУ Килимником С.І. та поширював літературу націоналістичного характеру із штемпелем "СВУ".
Звідси і рішення трійки при Чернігівському облуправлінні НКВС від 21 листопада 1937 року: Нагнойного Д.М. заключити до ВТТ терміном на 10 років. Довелось відбувати заслання в амурських таборах, бухті Нагаєва та Магадані (" промкомбінат"- VI).
Касаційні скарги Дмитра Миколайовича були адресовані з Магадану наркому внутрішніх справ Берії (10.ХI.1939 р.). "10 років покарання у вищій мірі нелюдське", - так писав він. Вирок трійки залишено в силі.
Дослідник дізнається про цікаву деталь в справі Нагнойного Д.М. про те, що свідок Ушпик Остап Феофанович, 1893 р. народження, с. Калиновиця, із селян-бідняків, мешкав у Варві, працюючи в конторі обліковцем і одночасно був секретним освідомлювачем, а тому і не був допитаний вдруге (повторно), про що повідомив начальник Варвинського РВ НКВС сержант держбезпеки Ковальов.
Лише в 1959 році стала можливою його реабілітація та перегляд справи. І знову єдиним, хто виступив проти Нагнойного Д.М., був той же Фесенко В.П. (як свідок). Все той же знайомий набір звинувачень, але слава Богу, час уже був інший. П'ять же свідків дали лише позитивні характеристики:
Вареник А.А., Редька П.Т., Божко Тетяна Іванівна (дружина), Яценко П.Х., Кривуца К.К., Іванюк Т.Л. (квітень-травень 1959 р.).
І, нарешті, останнє зауваження, заради чого і пишеться кожний нарис. Протести (в порядку нагляду), перевірки, що були проведені в 1939, 1940 і 1959-х роках, засвідчують, що Нагнойний Д,М. був заарештований і покараний без достатніх підстав.
Останню крапку в цій ганебній справі поставила Президія Чернігівського облсуду від 14.VII.1959 р.: протест прокурора Чернігівської області задовольнити. Постанову трійки при Чернігівському облуправлінні НКВС від 21.ХI.1937 р. відмінити.
І насамкінець, 22 липня 1959 року дружино Дмитра Миколайовича, Божко Тетяна Іванівна (вже пенсіонерка, 1901 року народження) одержала повідомлення (довідку) про реабілітацію чоловіка.
Так незаслужено репресовані радянські громадяни морально вмирали раніше самої фізичної смерті. Та недаремно ж все-таки на Україні кажуть: "Козацькому роду нема переводу".
Григорій Греченко
Немає коментарів:
Дописати коментар