понеділок, 12 травня 2014 р.

Чи прозріють «інопланетяни»?

Чи прозріють «інопланетяни»?

     Післяреволюційна ситуація в Україні оголила одну з перших причин проблем нашого суспільства. Влада розглядає народ як біомасу, люди в певній мірі відповідають їй взаємністю, зневажаючи владу та недовіряючи їй, взагалі, та окремим її представникам зокрема. І тут мова йде не тільки про столицю та найвищих посадових осіб держави, а про найменшого, найдрібнішого клерка. Виплекана, ще за часів союзу, партійна номенклатура, яка все життя користувалася посадами, блатами, партійними зв’язками, переродившись, взявши на озброєння тотальну корупцію, постала вже в незалежній Україні.
І саме в такій владній системі кожен клерк, приймаючи людей і виконуючи просто на просто свою роботу (а частіше не виконуючи, або виконуючи за хабара), дивився на кожного громадянина зверхньо, очікуючи якоїсь вигоди. А ті з громадян, хто вимагав від владних інституцій нормальної роботи сприймався вороже, піддавався глузуванням, висміюванням тощо. І хоча більшість найдрібніших клерків не беруть хабарів, бо немає за що, але одна думка про причетність до системи їх вже гріє. І вони поряд зі справжніми «небожителями» в праведній ненависті до зрячих громадян, кожного дня показують відверто та приховано своє ставлення до решти суспільства. Це видно не тільки з бездіяльності владних структур, а й з їхнього реагування на звернення, запити тощо. Написання відписок, перетворилося в справжнє мистецтво. І дивлячись на це все, поряд з давнім усвідомленням, що владні структури на місцях створені як колоніальні адміністрації, тобто створені для викачування з місцевості будь якого ресурсу та забезпечення спокою для цього процесу, втихомирення буйних і тому подібне; з’являється ще одне переконання – оті перераховані небожителі, вкупі з найменшими, являють з себе позаземних істот, таких собі «інопланетян», які вранці прилітають на роботу, роблять вигляд якогось бурного процесу, а у вечері відлітають кудись додому. Що робиться тут на місці їх не цікавить, їх не цікавить як працюють лікарні, школи, дитячі садки, комунальні підприємства тощо, вони ж тут не живуть, вони ж «інопланетяни» (таке в мене складається враження, а у вас?). Безперечно я не маю на увазі всіх працівників держустанов, звичайно є порядні люди кругом, та їх надзвичайна меншість змушує говорити взагалі.
      
Але виявляється не так все просто, навіть там високо «в небі». На любого хитрого «інопланетянина» знайдеться ще хитріший. Нещодавно Варву як і весь район облетіла чутка, що з червня місяця цього року Варвинського району може не бути взагалі. Якоїсь біль менш конкретної інформації немає, але ж диму без вогню не буває. І от виявляється всі ми, і «інопланетяни» в тому числі, завтра можемо бути свідками того, що майже всі владні структури району буде скорочено, або взагалі зліквідовано в рамках експерименту з реформування місцевого самоврядування. Ніхто не знає, що саме і яким чином будуть реформувати та скорочувати, але ясно, що багато «інопланетян» «спустяться на землю». Їх викинуть на вулицю, як колись вони випихали зі своїх кабінетів відвідувачів; тепер система буде так само зневажати їх як і решту біомаси.
      А що ж громада? Звичайно, мешканцям району психологічно важко усвідомити втрату адміністративного центру, адже будь яке найменше питання, яке потребує вирішення з залученням держустанов перетвориться в надскладне завдання, за умови незмінності системи влади хабарі тільки виростуть, а географія їхньої доставки збільшиться, чим збільшаться витрати на вирішення того чи іншого питання. Безперечно більшість громадян усвідомлюють, що тих бєздєльніков (що названі тут інопланетянами) потрібно скорочувати, й відповідно за ними плакати особливо ніхто не буде, але втрату можливості вирішити питання на місці люди переживатимуть тяжко.

    І от з усього цього виявляється, що найактивнішими учасниками протидії бездумним реформам повинні стати особи найбільш зацікавлені, тобто «інопланетяни». Але щоб щось робити, щоб активно захищати свої інтереси потрібно бути громадянином. Ким безперечно «інопланетяни» не є, і чи прозріють вони, чи стануть на захист якихось своїх прав, а чи будучи не меншим, безвольним стадом як і переважна частина суспільства, опустять руки й мовчки проковтнуть ті реформи, подивимось й побачимо.

Немає коментарів:

Дописати коментар