Амбітні плани та підсумки: як жилось об’єднаним громадам Чернігівщини у 2018-му

 Початок нового року – це традиційний час для підбиття підсумків минулого року і планування нових сміливих завдань на майбутнє.

Саме цей принцип узяли на озброєння в «Центрі розвитку місцевого самоврядування» у Чернігівській області та влаштували прес-конференцію для журналістів, на якій розповідали про те, як упродовж 2018 року впроваджувалась на Чернігівщині реформа децентралізації. Йшлося про досягнення, якими пишаються, а також про труднощі та виклики, що виникають на шляху реформування.

Цікава інформація

Процес добровільного об’єднання громад триває вже четвертий рік, а реформа від прийняття концепції – п’ятий. За словами директора «Центру розвитку місцевого самоврядування» у Чернігівській області Ірини Кудрик, упродовж згаданого часу принцип добровільності об’єднання громад спрацював як своєрідний каталізатор для найбільш ініціативних, найсміливіших людей, для тих, хто вірить і хто хоче змін, мріє змінити країну, в якій він живе, на таку країну, в якій він хоче жити. 

Тож за темпами реалізації реформи децентралізації Чернігівщина не пасе задніх в державі, радше навпаки – тримається в лідерах. 

«У 2015 році стартували, тоді було створено 5 ОТГ, у 2016-му – ще 11. А найбільш продуктивним і кількісно успішним видався 2017 рік. Тоді в області було утворено 21 громаду. У 2018-му підштовхувати громади до об’єднання стало складніше, бо найбільш ініціативні вже встигли це зробити. Але завдяки об’єктивним результатам реформи процес просувається. У 2018-му допомогли об’єднатися п’ятьом ОТГ. Три з них у Чернігівському районі – це Киїнська, Новобілоуська та Хмільницька громади. Створено Борзнянську громаду й Озерянську ОТГ у Варвинському районі, відбувалося приєднання сіл до міст обласного значення. Відбувалося і приєднання сіл до створених громад Тим часом новостворені громади чекали виборів у 2018 році, але через воєнний стан вони не відбулися. Тож процес їх інституалізації наразі не відбувся, і вони не отримали належних їм ресурсів. Водночас прикро, що процесу об’єднання не ініціювали Ріпкинська і Бахмацька громади», – зазначила Ірина Кудрик. 

До речі, найбільша громада на Чернігівщині – Ніжинська. До того ж, у перспективі приєднання до неї ще кількох сіл.

Економічні аспекти 

Навіть противники реформи не можуть ігнорувати того, що життя в громадах після об’єднання суттєво змінилося на краще. Передусім це стосується соціальних закладів, дитсадків і шкіл, працівники і вихованці яких не можуть нарадуватися відремонтованим приміщенням і новому інвентарю. А прості люди помічають, як у їхніх давно забутих Богом селах і селищах почали ремонтувати дороги, встановлювати вуличне освітлення чи будувати важливі об’єкти. 

«В ОТГ дохід на одного мешканця – приблизно шість тисяч на рік. У необ’єднаних територіях – до тисячі гривень на рік на одного жителя. То ж чому голови виступають проти об’єднання, якщо доходи до бюджету збільшаться у кілька разів. Яка інша мотивація, окрім особистої, тут може бути?», – запитує Олександр Мельник, радник із питань місцевих фінансів «Центру розвитку місцевого самоврядування» в Чернігівській області. 

Також він наголосив, що у 2018 році всі 39 громад, які перебували на прямих міжбюджетних відносинах із державним бюджетом є повноцінними і фінансово спроможними. 

«І хоч би що там хто казав. Різниця лише в тому, що всі громади різні з різними стартовими умовами. Зростання надходжень до місцевих бюджетів відбулися всюди, але у кожній громаді свій відсоток», – пояснив Олександр Мельник. 

До речі, райдержадміністрації і їхній рівень керування він порівняв із хоспісом, де люди доживають без жодних перспектив. А новостворені громади – це діти, якими треба опікуватися. 

Ішлося на зустрічі і про негативні моменти. 

«У 2018 році Чернігівщина стала піонером у негативному плані. Є таке джерело фінансування – додаткова дотація на утримання закладів освіти і охорони здоров’я. Тобто держава передбачає на утримання медицини й освіти кошти, що не перекриваються освітньою та медичною субвенцією. Ця сума становить понад 500 мільйонів на область. 

У 2017 році ці кошти розподілялися для кожної ОТГ пропорційно і за певною формулою, яка вираховує чисельність населення. У 2018 році ці гроші зайшли на обласну раду і там загубилися. Тож більшість коштів забрали в ОТГ, натомість громади отримали по 10 чи 15 відсотків сум коштів, перерозподілених облдержадміністрацією. Тобто у кожного мешканця громади облдержадміністрація забрала 500 гривень і передала туди, де громади не створені. Тобто тим, хто нічого не робив для того, щоб реформуватися й оптимізувати свої видатки. Це комуністичний принцип: від кожного – по можливостях, кожному – за потребою. За цим принципом діяв департамент фінансів ОДА в 2018 році. І під відповідними документами стоять підписи двох людей – Валерій Куліч, Юлія Свириденко», – розповів пан Мельник. 

Велику загрозу фахівець вбачає в тому, що негативний досвід Чернігівщини поширюється на інші області. 

«У 2018 році Чернігівська ОДА пішла ще далі. Вона почала забирати в об’єднаних громад ще й освітню субвенцію. Кількома розпорядженнями Кабінету Міністрів, ініційованими ОДА, в майже 10 ОТГ вилучена освітня субвенція. 

Бюджетним кодексом України передбачено: якщо орган місцевого самоврядування вживає заходів для зменшення видатків у напрямі освіти, то зекономлений залишок у наступний рік іде на покращення матеріальної бази освітніх закладів. Тобто Бюджетним кодексом закладена мотивація: заощаджуй – і ми тобі залишимо ці гроші. Натомість у 2018 році у тих, хто зекономив, забрали та передали тим, хто не економив. Знову спрацював комуністичний принцип. Така пошесть уже поширюється у Вінницькій області», – зазначив Олександр Мельник. 

Із турботою про людей 

Ірина Кудрик розповіла, що на території, охопленій реформою, в громадах, які отримали нові можливості та реалізують їх, живуть майже 40% населення області. Приблизно 10% населення живуть у містах обласного значення, що приєднали до себе сільські громади. Йдеться про Новгород-Сіверський і Ніжин. Тож уже маємо 50%. І до цього ми додаємо 30% жителів двох великих міст – Чернігова і Прилук, – які фактично користуються всіма преференціями від фінансової децентралізації всі ці роки, але наразі не поширюють ці здобутки на прилеглі території. Але жителі цих міст насправді відчувають на собі децентралізаційні переваги – ходять відремонтованими й освітленими вулицями, а також бачать, як на краще змінюються школи та дитячі садки. 

Тож разом понад 80% населення Чернігівщини живуть у громадах, де є нові можливості. І де самі люди можуть ефективно впливати на реалізацію цих можливостей. 

«А 20% людей сьогодні свідомими управлінськими рішеннями очільників сільських, селищних і міських рад позбавлені можливостей опинитися в умовах покращення якості життя. І вважаю, що тут має йтися саме про персональну відповідальність представницьких органів і їхніх керівників перед своїми людьми за те, що сьогодні вони поки гальмують і не дають можливості своїм людям відчути всі переваги об’єднання. Шкода, що втраченим можливостям уже три роки. А доганяти завжди важко. Ті, хто прийдуть до об’єднання в адміністративний спосіб, будуть у гірших стартових умовах, ніж ті, хто працює від самого початку», – зауважила насамкінець зустрічі Ірина Кудрик. 

Як бачимо, реформа децентралізації успішно реалізовується, і не бачити її переваг може хіба що людина, яка керується лише якимись своїми незрозумілими мотивами. Та, попри всі встромляння палиць у колеса хитрими чиновниками, позитивні зміни в країні не спинити. На життєспроможність реформи вказує саме життя.

Джерело.