Про 26 сесію селищної ради.

      21 лютого 2019 року відбулася чергова 26 сесія селищної ради. В мережі вже є значний масив інформації, відео та світлини з того дійства. Саме на цьому засіданні була проміжна кульмінація історії з бібліотекою, тер центром та лікарнею. Але варто загалом подивитися на це дійство та розставити акценти в кількох окремих епізодах. Більше того значна кількість питань порядку денного вносить свої корективи. Порядок денний складався з наступних питань

       Як ви можете бачити більше 50 питань, з яких 33 питання – земельні питання, і трохи менше 20 питань складає решту моментів та напрямків. Підготовка питань порядку денного відбувалася чи не за 10 підходів, не знаю як більшість питань, а от питання змін до бюджету це точно. Остання редакція проекту рішення готувалася в день сесії. Це вчергове нам показує професійні кондиції виконавців та учасників процесу. Та й в інші проекти рішень зміни вносилися по кілька разів.

       Безперечно, в зв’язку з колотнечею, яку спровокували недолугі дії  селищних чиновників та обранців, зміни до бюджету було центральним питанням порядку денного. І в цьому дописі я більше акцентую увагу саме на цьому питанні. Але на цій сесії розглядали ряд важливих та об’ємних питань, які потребують окремої уваги та окремих дописів. Адже на цій сесії розглядали і звіт про виконання бюджету за 2018 рік, який ніхто і не пробував озвучити ні на комісії, ні на сесії, навіть жодної цифри, як на мене це повне дно, далі падати вже нікуди.

      Також звучав звіт про виконання програми благоустрою за 2018 рік, що потребує також окремого висвітлення, але чомусь окрім депутата Цопи М.М. з цього приводу не висловився жоден інший депутат, а для чого ж, і справді.

   Окрім цього звітував за 2018 рік і директор КП «Господар» Руслан Ніязов, і це по суті за винятком центрального питання було єдиним питанням порядку денного, яке доповідалося та обговорювалося.

   Були і інші питання порядку денного які варто було б описати більш детально в окремому дописі. Але повернемось до питання внесення змін до селищного бюджету на 2019. В своєму дописі «Лікарня чи госпіс?» я вже подавав інформацію стосовно планованих змін до бюджету, і описував в чому вони полягали, але протягом тижня ці плани зазнали значних змін. І як вже повідомлялося всьому причина страх перед громадою от і все, бо виявляється грошей не було, а тут з’явилися. Саверська та компанія довго брехали, викручувались, цитували Дудка та закони, але потім якось це все зникло. Зникли всі обставини на які посилалась горе голова, і з’явилися гроші. Так незначні, але з’явилися, змінилася трохи риторика у обранців, але у Саверської ні. Взагалі, ця ситуація багато чого проявила. Починаючи від відношення до окремих установ та їх працівників так і взагалі до всієї громади. Після зборів у вівторок 19 лютого, що відбулися у залі засідань, за участі більше ніж сто чоловік, в середу наші славні чиновники, які розповідають по всім усюдам, що в райраді та РДА не хочуть домовлятися, почали перемовини по одному  з окремими керівниками зазначених установ, але чомусь це не зробили публічно, або за участі всіх зацікавлених осіб. В результаті ми маємо те, що маємо, спів фінансування виділили лише тер центру та бібліотеці, і то не зрозуміло на що саме. Решта видатків спів фінансування лишилися поза увагою селищної ради, що ви можете побачити і в пояснювальній записці.

Що ж відбулося? Як ми можемо побачити в пункті 2 пояснювальної записки кошти в сумі 5,1 млн. грн. розподілили на різні видатки. Тобто, щоб не давати кошти на спів фінансування районних установ були розподілені практично всі вільні залишки коштів що утворилися після закінчення 2018 року. І тепер Саверська може сказати: от бачите грошей в нас немає, все, ми всі потратили. Але як кажуть, дурня не потрібно заставляти робити дурниці, головне його налякати і він все сам зробить. Так сталося і цього разу. З патологічного бажання не дати ні копійки на спів фінансування, тобто на свій обов’язок, виділили гроші взагалі на видатки, які можна, і треба було профінансувати за кошти державного бюджету. Тут йде мова про 1,475 млн грн.. на видатки загальноосвітніх закладів, що зазначено в другому абзаці пункту 2.1 Пояснювальної записки. Заробітна плата педагогічних працівників має фінансуватися за кошт державного бюджету за рахунок освітньої субвенції, але на даний момент за словами працівників фінансового відділу Варвинської селищної ради цієї субвенції не вистачає, тобто вона не покриває всієї потреби в цих коштах. Але замість того, щоб почекати, звернутися до відповідних органів виконавчої влади і вимагати від них цієї субвенції, що і передбачено Бюджетним кодексом України, наші славні чиновники вирішили заплатити свої. А чого ж, нам же ж нікуди грошей діти, ми краще поскорочуємо працівників тер центру, бібліотеки та лікарні, ніж будемо використовувати кошти за призначенням. Те ж саме, стосується і інших видатків на загальноосвітні заклади, які можна було залучити за рахунок додаткової дотації про яку Саверська вже більше двох місяців ляпає язиком, але не розуміє, що воно таке і для чого вона потрібна. І тут підходять слова одні, слова унилой московськой лошаді – дебіли бл@дь. Хто хоче підбирати інші слова нехай підбирає, але я їх підібрати не можу, іншими словами це все не пояснюється. Бо так профукать 1,5 млн. грн. – це треба постаратися.

    Але північна біла лисичка, як казав класік, на цьому засіданні не закінчилася на прийнятті змін до бюджету. Для мене ще більшим проявом дебілізму була в різному заява Саверської стосовно участі Варвинської ОТГ у відборі проектів для залучення фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Як ми знаємо кілька тижнів тому єдиний проект  Варвинської ОТГ, що був поданий на конкурс в 2019 році не відібрали. А от заявку на участь в цьому ж конкурсі на 2020 рік потрібно подати до 28 лютого 2019 року. З цього приводу Саверська заявила приблизно наступне: у нас проектів немає, але ми подумали і пропонуємо вам добудувати музичну школу приблизно на 5 млн. грн.., бо там тісно і багато дітей хоче грати на скрипці. Тут вже пішов гул по залу, не витримала і голова РДА Доля Л.В. та запитала чи немає в нас приміщень в Варві, чи немає об’єктів інших для реконструкції, ремонтів утеплень тощо? За нею прорвало і директорку ліцею №1, депутку Прищенко Т.І., яка забідкалася, що може там хтось щось і хоче, а в нас ось в окремих будівлях вчитися не можна, початкова школа потребує ремонту даху та вікон, теж саме, ще гірше, з майстернями і так далі. На ці всі зауваження Саверська заявила: якщо так, то ми нічого подавати і не будемо. І то таке, баба з возу… Зарплату і так отримають разом з премією, хоч подали проекти, хоч ні, так що наїдайтеся. Європейське містечко наступає, і я так розумію скоро наступить. От для мене більшого діагнозу і не потрібно три роки коту під хвіст як і попередні 7, правління її святості. Найбільш ймовірний шлях залучення у Варву коштів, за 10 % співучасті протягом трьох років м’яко кажучи профукали. Але може нам ті інвестиції і не треба, у нас йолка яка є, а ще лавочок наставляють на площі, жизнь удалась, тільки лишилось не обляпатись…

26.02.2019

Павленко Дмитро