Продовжуючи тему репресованих варвинчан та
пов’язуючи її з гучною темою есесівців, які комусь там сняться чи маряться,
вчергове пропоную вам матеріал про того ж Івана Кондратця за авторством Євгена
Кутового, в минулому відомого варвинчанина, учасника другої світової війни
партійного, державного та громадського діяча місцевого рівня. Як не дивно а вже
у 1989 році Кутовий міг таке написати, а відповідно газета, хоч і Радянське
життя, могла те надрукувати.
Вчергове ми можемо пересвідчитися з ким і за що
воював в свій час Гончаренко, а тим кому сняться есесівці, нехай присниться
чекіст Бєляєв, який просто з телефонограми пішов і настьобав 30 ворогів народу
не напинаючись. Які вам дурням ще треба есесівці? У вас під боком вони ходили і
ходять, але ви їх не бачите, а можливо і самі писали анонімки? І як би там не
було, а дурнів учать, і люди, і час і випадок.
І на закінчення кому цікаво той прочитає
вчергове історію Кондратця, а також хочу звернути увагу читачів на світлини
замордованих совєтами варвинчан. В цій статті Є. Кутового зібрані всі чотири репресовані
працівники відділення держбанку у Варві. Про Кондратця та Матроса я вже писав,
обіцяв про Старенченка, а ще є Кухаренко про якого на даний час мені взагалі
нічого не відомо. Читайте і думайте, а інформація я сподіваюся знайдеться.
Наступний допис буде про Матвія Старенченка.
18.07.2019
Павленко Дмитро
Павленко, я.до тебе відношуся з повагою за правдиві дописи. Але тут щось не зрозуміле з есесівцями що ти постійно нав"язуєш. Якщо ти правильний , будь до кінця таким. Репресовані про яких ти пишеш- це українці дійсні і герої теж. Вони не тікали за рубіж, як їх не мурдували, відсидівши вони працювали і відстоювали державу. Гончаренко зберігши своє життя сидів за кордом та спостерігав за цим дійством. Дійсні українці не покинуть країну як ім не тяжко було вижити.. І це є яскравим прикладом наших земляків про яких писав шанований Кутовий Є.П. Або взяти Героя України Левка Лук"яненка. Він, що що за рубіж віїхав, ні. При всих його катувань, залишався на місці і відстоював нежалежність до кінця свого життя.
ВідповістиВидалитиМожливо і були якісь заслуги в того "героя", але служба на гітлерівців, які знищували цілі села і з нечуваною жорстокістю ставились до людей, яких залишали живими, перекреслює всі його так звані заслуги. Біда його родичам тай годі.
ВідповістиВидалитиранiше вони (родичi) соромились, а тепер бач пишаються своiм предком. Але такий позор не змиють i столiття, й гордитись його "подвигами" не слiд
ВідповістиВидалитиа вони гордяться
ВідповістиВидалитихай гордяться, якщо бiльш нiчим похвастатись
ВідповістиВидалитиВ диверсійні загони і шпигунські школи німці зараховували людей, руки яких заплямовані показними вбивствами своїх співвітчизників. На офіцерські посади (особливо старшого офіцерського складу)вермахт перевіряв таких значно пильніше і іспити були значно суровіші і вишуканіші.
ВідповістиВидалитиДіма, ледащо ти бородате, рукоблудник доленосний, да поки ти складатимеш літерки? Алфавіт уже від тебе тікає. Може досить тобі надувати щоки і впусту свистіти? Ти ж пишеш як Гандон.
ВідповістиВидалитиТак от - в 37 році ти б писака був первокласний. Роботи у тебе було б повно. А ти приїдь в Озеряни і скажи на сході, що Гончаренко герой бо боровся за Україну, а також ті поліцаї, що палили село. Розкажи їм темним і несвідомим - хто герой. Але в Озеряни ти не поїдеш. Бо знаєш, що тобі там не тільки бороду обскубуть.
В народі кажуть - ложка дьогтю портить бочку меду. Правда,Діма, ти не знаєш, що таке мед,(щоб його мати працювати потрібно) а от - дьоготь - це твоє (поливати брудом). Так само і Оверко - стріляв у Героїв, які звільняли країну від нечесті. І тут нема чим гордитися за вчинки Оверка.
Просто його питати не треба, а відвезти в Озеряни і нехай родичі загиблих від нацистів з ним роблять що схочуть...
ВідповістиВидалитиНемає ні сраму ні совісті в цієї людини...
Гидко і бридко...