Цей допис є продовженням допису майже двомісячної давнини, який стосувався подачі мною проекту рішення про ініціювання проведення фінансового аудиту селищного бюджету. Проект рішення я подав, але ж кому воно треба. Караван йде не таким шляхом, кому потрібний той аудит, краще сказати, давайте поживемо, побачимо як воно буде, а тоді вже стане ясно що робити (майже дослівна позиція селищного голови). Та й то таке, давайте ліквідуємо бібліотеку, зекономимо ще десь на чомусь чи на комусь, а може тим часом щось вималюється. Залізобетонна логіка.
І от так мій проект лежав собі більше місяця, я надсилав звернення, щодо обставин ігнорування, а сам собі задавався запитанням, в чому ж причина цього маразму, винесли питання на сесію, не проголосували та й на тому кінець, що ж тут такого страшного, що станеться з вашим караваном? От і думав я, це просто чиясь тупість, чи це якийсь страх, але перед чим чи перед ким? Перед виборцями? І ось після місяця очікувань та листувань я отримую 07 квітня 2021 року відповідь, що мій проект рішення про ініціювання проведення державного аудиту селищного бюджету розміщено на офіційному сайті селищної ради. Звичайно, прочитавши таке я відразу зрозумів, що щось відбулося, і наші славні чиновники щось там вигадали.
А про те, що вони вигадали я дізнався лише 27 квітня на засіданні комісії з законності та регламенту, потрапивши на таку собі виставу сплановану та поставлену, бо саме на цій комісії очільники каравану витягли з рукава свій «козир» - лист селищного голови до Держаудитслужби начебто з проханням провести аудит. Такі собі партизанські нащадки, втіхаря написали листа – і на тобі, кажуть, знімай своє питання з порядку денного.
Тобто, кістьми ляжемо, а твоє питання не може попасти в порядок денний. Що це? Це страх чи тупість? До чого весь цей цирк, ви що не можете сказати чи проголосувати так як є? Не хочете аудиту, так і скажіть. Я кажу секретарю селищної ради: так а чому ж ви не оприлюднили це раніше і в мене міг бути час і я б це зробив, а що ж я зараз можу сказати, я навіть не читав того листа. Та що там читати, кажуть, є лист, що ще приймати, з нас будуть сміятися, якщо ми ще щось будемо писати. І тут в цю всю перепалку влилися вчителькивиховательки, підгукуючи та підгикуючи. Що, типу, нам нічого робити, вже є звернення, для чого нам ще щось розглядати, ну і так далі. Я не погодився, вчителькивиховательки проголосували, щоб зняти питання з порядку денного і на тому ця вистава призупинилася, але найцікавіше та найтрешовіше буде далі.
Вже ввечері прочитавши того листа, бо на слух я там в залі під улюлюкання каравану нічого не почув, я ледве зі стільця не впав. І перше питання в мене виникло до вчительоквиховательок: і ви за оце голосували, оце звернення, про що??? Розумієте, там де другий абзац, де по суті Саверська начебто щось просить, то там речення недописане та недоскладене. Там тупо немає взаємозв’язку між словами в реченні. Та й ви самі можете все побачити. Я після цього написав цілу пояснювальну записку, щоб кожен міг ознайомитися що ж там насправді написано і чому питання не можна знімати з порядку денного. Не можна Варвинський селищний бюджет включити до плану заходів з проведення фінансового контролю, до такого плану заходів можна лише включити захід з фінансового контролю контролю цього бюджету, а в нашому випадку – це державний аудит.
Уявляєте собі, заслужена вчителька України не може написати речення, а інші незаслужені, на це, навіть, увагу не хочуть звертати, вони ж Освітя-я-яни, не царське це діло на помилки зважати, не їх це розуму справа, хай помилками займаються де-ін-де. От бібліотеку ліквідувати, от це запросто, а помилки, речення, підмети, присудки, нє це не їхнє. Вони до кінця корчать дурнів і вдають, що наче не розуміють чому я до них апелюю. І то таке, вони ж не займаються освітою, вони ж не навчають нікого, для них не є принциповим дотримання правил правопису, це ж не їхня тема, і справді чого я до них апелюю, добре, більше не буду, але їхня назва нікуди не подінеться, тут звиняйте. Я тут в цьому контексті згадував зеленого апологета Денисенка, який так гучно на соціальних сторінках прославляв заслужену вчительку, а за мною коми ходив розставляв, ну що пане мовознавець, а ну ж, походи за своєю кумиркою, розбери для нас всіх те речення на друзки, та не забудь подивитися відмінки, не забудь і сенс речення, знайди чи там є де-небудь слово аудит, бо караванники кажуть, що там в листі про це написано.
Але повернемося до вистави, яка продовжилася 29 квітня напередодні сесії. Може наш славний караван і не збирав би ту бюджетну комісію, кажуть, а для чого, і справді, в порядку денному жодного питання що б стосувалося бюджетної комісії, хоча я нарахував вісім. Та тут загавкали собаки і комісію все таки зібрали, а вистава продовжилася. І тут на сцену вивели надважку артилерію, звичайно з когорти вчительоквиховательок, це голова бюджетної комісії Василь Іванович Небрат. Оце потуга, проти такого я змушений був спасувати повністю, і не тому що він так як і його колежанки плювать хотів на ті речення, правописи і таке інше, розумієте, чоловік прийшов на комісію, а в нього картопля витягнута, лежить і його чекає. І мабуть, так чекає, що Василь Іванович, бідолашний, ні на секунду про неї не забуває, все про неї говорить та говорить. Я йому про аудит, про листи, про відсутність в реченні сенсу, а він мені та які там речення, лист є та й все, що ми тут будемо розсусолювати, в мене дома картопля жде! Чесно тут визнаю, мене аж занудило, ледве не заблював спину секретарю ради, який сидів переді мною через ряд. Змушений був швиденько залишити залу засідань, вибіг на вулицю, віддихався, і думаю: а й то таке, який тут може бути аудит, який правопис, який сенс, який бюджет, у голови комісії картопля, що тут не ясно, я взагалі про що? І, мабуть, в той момент, я остаточно отримав відповідь на своє перше запитання в цій всій історії: страх чи тупість? Страшна тупість! Ось вона відповідь на це питання, зрештою і на багато інших питань. Страшна тупість – це і спосіб мислення, це і спосіб світосприйняття, це і захисна реакція, це, зрештою, і діагноз. Я нашвидкуруч не знаю що може цьому зарадити. Який може бути козир проти такого козира?
І насамкінець, може хто спитає: а для чого вся ця історія про аудит і оці навколо нього вистави? На сьогоднішній момент ми всі разом, тобто Варвинська громада, громада населених пунктів бувшого Варвинського району, це такий собі напів живий організм, який закутався в простирадло й повільно повзе на цвинтар, щоб там вже остаточно улягтися. Ініціювання проведення аудиту селищного бюджету це така спроба зупинити оце повзуче вмирання, лише призупинити, можливо щось в майбутньому вдасться зробити більш оздоровлююче. Але як ми бачимо, ті для кого це актуально перш за все, хто отримує з бюджету кошти, хто по суті живе з бюджету, вони проти цього, це їх не цікавить. Розвиток цієї події ми побачимо вже дуже скоро.
30 квітня на засіданні сесії я не був, а який сенс, картопля жде, це питання зняли з порядку денного, але це не закінчення історії. Для когось закінчення буде в листопаді-грудні, коли їм оголосять про скорочення, хтось може про це почує ще раніше, звичайно учасників вистави не скоротять, от так і будемо повзти на цвинтар.
01.05.2021
Павленко Дмитро
Немає коментарів:
Дописати коментар